Життя без прикрасКуплений Макаром спокій виявився тонким, як весняна крига. І одного дня ця крига тріснула одразу з двох боків.
Перша тріщина прийшла з новим етапом. Серед ув’язнених був чоловік на прізвисько Скіф. Йому було близько тридцяти. Важка щелепа, порожні очі, в яких не відбивалися ні страх, ні повага до старих правил. Він не скидався на Сутінка, якого можна було прорахувати, купити мовчанням або підвести до угоди. Скіф належав до іншої породи: для нього авторитет не виростав роками, а виривався за одну ніч.
У перший же день він відмовився платити в общак, а людині Сутінка зламав руку за необережне слово просто на очах у барака. Колонія завмерла, чекаючи нової війни.
Друга тріщина під’їхала не в тюремному транспорті, а в чорній службовій машині без зайвих знаків. Із неї вийшов полковник Соколов зі служби внутрішньої безпеки. Сухий, підтягнутий, з обличчям людини, яка все життя ставила запитання так, ніби відповіді вже лежали в нього в кишені. Він не усміхався, майже не вітався і не робив вигляду, ніби приїхав у гості.
Він приїхав розкривати.
Перший же його наказ змусив Макара збліднути.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.