Коли лікар швидкої допомоги обережно відкинув стару ковдру, всі присутні буквально заціпеніли. Живіт Єлизавети був неприродно великим для її вкрай виснаженого тіла. Жінка, яка безслідно зникла понад рік тому, виявилася на сьомому місяці вагітності.
Евакуація постраждалої відбувалася в цілковитій, дзвінкій тиші, яку порушували лише короткі команди лікарів. Єлизавета ніяк не реагувала на голоси й зовсім не впізнала своїх рятівників. Вона не назвала свого імені й не зробила жодної спроби заговорити з людьми.
Її очі були широко розплющені, але порожній погляд був спрямований у нікуди. Коли ноші винесли з темного підвалу на вулицю, сталося дещо моторошне. Похмуре денне світло, тьмяне для звичайної людини, стало для неї сліпучим спалахом.
Вона затулила обличчя кістлявими руками й видала нелюдський, пронизливий крик болю. Це був перший звук, який вона вимовила за довгі півтора року ув’язнення. Поки лікарі намагалися заспокоїти пацієнтку, один із детективів стояв біля входу до підвалу.
Він зробив швидкі математичні підрахунки в голові й помітно зблід. Вхід до цього прихованого бункера містився точно під східним крилом старої будівлі. Геометрія приміщення була безжальною у своїй математичній точності.
Усі ці 478 днів поліція прочісувала ліси, а наречений божеволів. У той самий час Єлизавета перебувала рівно за п’ятнадцять метрів під підлогою кімнати нареченої. Вона була живцем похована під ногами людей, які щиро молилися за її повернення.
Але головне, крижане запитання повисло в холодному лютневому повітрі. Веніамін не бачив свою законну дружину понад рік, а вона весь цей час була ізольована. Отже, залишалося загадкою, чиєю саме дитиною ворушилося життя в її утробі.
Евакуація Єлизавети з місця її ув’язнення відбувалася в режимі найсуворішої таємності. Карета швидкої допомоги швидко доправила її до травматологічного відділення великого медичного центру. Лікарі, які прийняли складну пацієнтку, були глибоко шоковані її загальним фізичним станом.
У медичній карті, фрагменти якої згодом оприлюднили, значився цілий букет тяжких діагнозів. Головним із них була глибока дисоціативна амнезія, що повністю заблокувала страшні спогади. Цей потужний захисний механізм психіки просто стер із пам’яті всі травматичні події.
Крім того, у жінки діагностували критичний дефіцит життєво важливих вітамінів через відсутність сонця. Також спостерігалися серйозна атрофія м’язів ніг і тяжка форма посттравматичного розладу. Веніамін, отримавши екстрений дзвінок від поліції, примчав до лікарні менш ніж за двадцять хвилин…
