— Я там не була тиждень. Мав лишитися.
— Тоді їдемо зараз.
Ольга дістала рукавички й пакети для зразків.
Ми ввійшли до квартири обережно. На кухні все стояло так само. Ольга надягла рукавички, зняла контейнер із полиці, чистою ложкою взяла пробу, запечатала, підписала дату, час і місце. Решту цукру теж запакували окремо.
— Віддам у приватну лабораторію. Результат обіцяють за дві доби.
Ці дві доби тягнулися безкінечно. Я майже не спала. Ходила вздовж води, пила воду, дивилася на хвилі й повторювала собі: не збитися, не зірватися, дійти до кінця.
На другий вечір Ольга написала: «Сьогодні буде результат».
Я заварила чай без цукру, сіла на терасі. Небо темніло, чашка холола. Телефон спалахнув.
Телефонували з лабораторії.
— Добрий вечір, — сказав чоловічий голос. — Результати готові. У зразку цукру виявлено речовини седативної дії. Така концентрація могла спричиняти слабкість, запаморочення, дезорієнтацію, порушення короткочасної пам’яті. Симптоми можуть мати вигляд початкових когнітивних розладів.
— Зрозуміло, — сказала я. — Дякую.
Після дзвінка я довго дивилася в темряву.
Це були не нерви. Не вік. Не моя підозріливість.
Це було отруєння.
Я написала Ользі. Вона передзвонила майже відразу.
— Тепер у нас є ланцюжок: відео, зразок, лабораторія. Ірино, це серйозний кримінальний епізод. Далі діємо обережно, але вже без відступу.
Ще два дні я жила тихо. Відповідала тільки Світлані й Ользі. Кирило дзвонив, Діана писала, з’являлися незнайомі номери. Я не брала слухавку.
А на світанку третього дня зателефонував Гліб.
— Ірино Вікторівно, ваша невістка тут. Із чоловіками. Каже, що вона господиня і приїхала по меблі.
— Не заважайте, Глібе. Нехай піднімається. Тільки внесіть усіх до журналу. Повністю.
Я відкрила застосунок.
І побачила той самий ранок, із якого почалася ця розповідь.
Діана біля стійки. Троє чоловіків. Коробки. Список. Ліфт. Мій поверх. Старий ключ. Нижній замок. Двері.
Усе записувалося.
У вітальні Діана розпорядилася щодо дивана, столу й ваз. У спальні забрала прикраси. У розмові телефоном сама вимовила про чай, цукор, опіку, продаж квартири й будинок біля води.
На екрані з’явилося повідомлення від Ольги: «Поліцію викликано. Кілька хвилин. Тримайся спокійно».
Один із чоловіків нервово сказав:
— Давайте швидше. Зараз мешканці почнуть виходити.
— Три хвилини, — відповіла Діана. — Я ще зі спальні дещо візьму.
У цю мить біля ліфта загорівся індикатор. Двері розчинилися. У коридор вийшли четверо поліцейських.
— Нікому не рухатися.
Один увійшов першим. Двоє зупинили чоловіків. Третій підійшов до Діани.
— Документи. Де власниця квартири?
