Аліні майже стало її шкода. Такі жінки часто думають, що входять в історію кохання, хоча насправді стоять поруч з епіцентром вибуху, який уже зруйнував чиєсь життя.
Перед дверима переговорної Денис м’яко торкнувся ліктя Аліни.
— Що б не сталося, — тихо сказав він, — я хочу, щоб ми зберегли повагу заради Кіри.
Аліна подивилася на його руку. Потім на нього.
І вперше від тієї ночі не відчула ані найменшого бажання його захищати.
— Звісно, — спокійно відповіла вона.
Потім увійшла до кімнати, несучи з собою достатньо доказів, щоб зруйнувати його ретельно вибудувану впевненість.
Раніше Аліна уявляла помсту гучною. Крики, публічне приниження, момент, коли Денис нарешті злякається так само, як вона боялася останні місяці.
Але коли все сталося, в кімнаті було майже болісно тихо.
Переговорна містилася на високому поверсі скляної будівлі. Бежеві стіни, нейтральні картини, кавовий столик із випічкою, до якої ніхто не доторкнувся. Тут усе було влаштовано так, щоб навіть емоційний обвал виглядав професійно.
Аліна сиділа поруч з Іриною Сергіївною з одного боку довгого столу. Навпроти розташувалися Денис і його адвокат, Борис Вікторович, сивочолий чоловік із дорогим годинником, ніби той нагадував про ціну кожної хвилини.
Спочатку все йшло саме так, як Денис і очікував. Обговорювали майно, заощадження, порядок спілкування з Кірою. Мова була спокійна, суха, очищена від почуттів. Аліну майже вражало, як легко розбите серце перетворюють на відсотки, пункти й підписи.
Денис говорив упевнено. Не відкрито зверхньо — він був надто розумний для цього, — але з витримкою людини, яка вважає результат уже вирішеним. Час від часу він поглядав на Аліну, перевіряючи, чи виглядає вона пригніченою.
Вона подбала про те, щоб виглядати саме так. Злегка напружені плечі. Короткі відповіді. Втомлене обличчя.
Ірина Сергіївна вела розмову, а Аліна мовчки перегортала документи.
Потім мова зайшла про розкриття фінансової інформації, і повітря в кімнаті змінилося.
Борис Вікторович посунув уперед папку.
— Мій клієнт вважає, що запропонована угода відображає справедливий поділ спільного майна.
Ірина Сергіївна ввічливо кивнула.
— Упевнена, він справді так вважає.
Денис швидко глянув на свого адвоката, не розуміючи, до чого вона веде.
Ірина Сергіївна відкрила свою папку, дістала кілька роздруківок і розклала їх на столі одну за одною. Папір ковзав по гладкій поверхні, і цей звук чомусь здавався гучнішим за всі голоси.
— Ці рахунки не були включені до документів, наданих вашим клієнтом, — спокійно сказала вона.
Денис ледь помітно завмер.
Борис Вікторович поправив окуляри.
— Перепрошую?
Адвокатка Аліни посунула ще одну виписку.
— І ці теж.
Аліна побачила момент, коли Денис зрозумів, що відбувається. Він не схопився, не закричав. Але його тіло змінилося: щелепа напружилася, рука під столом вчепилася в підлокітник.
Борис Вікторович насупився, переглядаючи папери.
— Денисе?
— Тут якесь непорозуміння, — швидко сказав той.
Аліна майже всміхнулася.
Знову.
Ірина Сергіївна залишалася цілком незворушною.
— Непорозуміння немає. Ми відстежили велику суму в нерозкритих активах, пов’язаних зі сторонніми фінансовими структурами.
Борис Вікторович повільно повернувся до Дениса. Його обличчя стало жорстким.
— Чому я бачу це вперше?
