Чоловіки обговорювали непросте життя, суворі правила й те, куди невідворотно й лячно котиться весь їхній закритий світ. Скеля своїм досвідченим поглядом ясно бачив, що все довкола них стрімко й безповоротно змінюється. Починалися дуже неспокійні вісімдесяті роки, і всі звичні підвалини суспільства сильно тріщали по швах.
Амбітні молоді злочинці хотіли тільки дуже легких і швидких грошей, а державна влада зовсім забувала про існування правил. Старі й шановані авторитети поступово вмирали від хвороб або ж безвилазно сиділи в закритих колоніях. «Нам зараз неймовірно сильно потрібні саме такі люди, як ти», — гранично серйозно сказав Скеля в останній день їхньої зустрічі.
«Люди, які ще чітко пам’ятають, заради чого взагалі все це колись затівалося. Скажи мені чесно, ти сам готовий до такого кроку?» — прямо спитав він. Борис прекрасно й у деталях знав, про що саме зараз ідеться.
Йшлося про найвище посвячення й можливість стати справжнім коронованим авторитетом кримінального світу. Це означало назавжди й безповоротно віддати своє власне життя фанатичному служінню суворим тюремним законам. Жодної нормальної людської сім’ї, жодної легальної роботи й жодної влади, окрім тієї, що дає злочинний світ.
«Я повністю готовий», — дуже твердо й зовсім без найменших вагань відповів він Скелі. Сама таємна процедура благополучно відбулася 1983 року. Місцем дії стала наднадійна конспіративна квартира в самому центрі величезного мегаполіса.
Там таємно зібралося рівно десять найвпливовіших кримінальних авторитетів того часу. Скеля особисто й з усією суворістю вів цю неймовірно важливу церемонію. Борис упевнено стояв просто в центрі кімнати, а довкола нього суворо сиділи найдосвідченіші старі.
Вони по черзі ставили йому каверзні запитання, ретельно й прискіпливо перевіряючи його знання всіх нюансів кодексу. Старі дуже суворо питали, чи готовий він прийняти на себе цю по-справжньому священну клятву. Борис відповідав на всі їхні запитання неймовірно чітко й без найменших затинок.
Він морально й фізично готувався до цього доленосного моменту практично все своє свідоме життя. Коли останнє перевірочне запитання було успішно поставлене, Скеля повільно й урочисто підвівся зі свого місця. «Віднині ти є повноправним найвищим авторитетом», — вагомо промовив він на всю кімнату.
«Твоє нове довічне прізвисько — Північний. Ти абсолютно добровільно взяв на себе величезну відповідальність за весь наш братній світ. Тепер ти головою відповідаєш за дотримання правил, за спільний бюджет і за всіх наших молодших братів».
«Якщо ти коли-небудь порушиш цю священну клятву, то відповіси перед усіма нами власним життям. Ти все це добре зрозумів?» — неймовірно суворо підсумував Скеля. «Я все зрозумів», — абсолютно спокійно й твердо сказав Борис у відповідь.
Йому на той пам’ятний момент виповнилося рівно тридцять років. Його справжнє життя, сповнене величезних небезпек, тільки-но починалося. Але тоді він ще навіть не міг знати, що через довгі тридцять п’ять років ця обрана дорога приведе його до такого сумного фіналу.
Він зовсім не припускав, що наприкінці шляху опиниться в камері біля брудного відра під презирливими поглядами молодих і нахабних безпрєдєльників. Людей, які навіть не знатимуть його справжнього імені й колишньої величі. Після тієї знаменної зустрічі Борис внутрішньо став зовсім іншою, неймовірно жорсткою людиною…
