Share

Вони дали їй дві години й спостерігали, не здогадуючись, що в глибині лісу ховається людина, похована двадцять років тому

Павла Сергійовича Лиса затримали о шостій сорок вісім на під’їзді до великого обласного центру. Усе минуло без шуму: його супутники не чинили опору, поранений лишився в машині, а сам прокурор вийшов назовні мовчки. Слідчий, чий контакт Михайло передав Марині, прибув того ж ранку й особисто прийняв матеріали.

Розслідування тривало вісім місяців. Спочатку Лис нічого не говорив і тримався впевнено — двадцять два роки всередині системи навчили його мовчати професійно. Однак система вміла працювати в обидва боки. Коли слідство дісталося руху грошей, першим заговорив водій, потім Денис, а після нього другий помічник.

Лис дав свідчення останнім, коли заперечувати очевидне вже не мало сенсу. Окремо слідство перевірило зібрані Михайлом дати й відомості про давні зникнення на дорозі. Суд установив, що впродовж шести років там нападали на жінок далеко від житла, і підтвердив одинадцять таких епізодів.

Вісім постраждалих, зокрема Марина, вижили. Одні самі дісталися до людей, іншим допомогло випадкове світло в лісовій темряві. Доля трьох так і лишилася невідомою. Лис отримав двадцять два роки ув’язнення — рівно стільки, скільки перед тим пропрацював у системі.

На першому допиті слідчий спитав, хто повідомив відомості, що дозволили провести затримання. Лис відповів, що не знає. Додаткових запитань йому не ставили: людина, яка приймала матеріали, і без того розуміла, звідки вони надійшли, хоча ім’я Михайла Кравченка в жодному офіційному документі у цій справі не з’явилося.

За паперами на лісовому кордоні жив Ігор Петрович Мельник — формально зареєстрована особа з бездоганно оформленими документами. У слідства не виникло причин перевіряти ці документи глибше. Марина докладно описала напад і все, що бачила на заправці, але чоловіка з лісового кордону у свідченнях не назвала. Професійна звичка помічати дрібниці зробила її однією з найточніших свідків у цій справі.

До далекого селища вона все-таки вирушила. Це сталося наступної весни, коли дорога підсохла й стала безпечнішою. Маленький медичний пункт, як і раніше, пустував, тож Марина приїхала туди й залишилася…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇

Вам також може сподобатися