Життя без прикрас— Ану, беріть цю, в'яжіть до стільця на кухні, щоб не шуміла.
Галина Василівна зойкнула, коли один з хлопців грубо перехопив її руки. З-за спини Віктора, постукуючи палицею, з'явилася бабуся. Її чіпкий погляд спрямувався на Шуру.
— А, ось ти де, внученько! — проскрипіла стара, і на її губах заграла зла посмішка. — Гарне місце пригледіла, жирне. Молодець, Шурко! Не дарма я тебе на точку погнала — на таку адресу нас навести. Давайте, хлопчики, жваво виносьте речі в машину. А ти, вертихвістко, спускайся і показуй, де господар гроші та цінності ховає.
— Ідіть, — голос Шури тремтів, але вона не зрушила з місця. — Ідіть звідси негайно. Тут немає нічого вашого.
Стара на мить завмерла, її обличчя спотворилося. Шура зрозуміла, що бабуся здогадалася: допомоги їм чекати не доведеться.
— Ах ти, погань, — виплюнула стара, — проти сім'ї пішла? Вітько, візьми її і ту дівчинку. Тягни обох сюди.
Дівчина обернулася, щоб бігти, і відразу ж натрапила на маленьку Лізу. Дівчинка, судячи з усього, вийшла слідом за нею з кімнати і тепер злякано ховалася за її спиною. Шура зреагувала миттєво. Вона схопила дівчинку за руку і буквально затягла її назад до дитячої. Дівчина зачинила двері й повернула засувку за мить до того, як у двері важко врізався дядько Вітя.
— Відчиняй! — проричав він з того боку, вдаривши по дереву кулаком.
Шура притиснулася спиною до дверей, відчуваючи, як ті здригаються від ударів. До її слуху донісся сухий, приглушений голос старої:
— Залиш їх, Вітько. Нехай сидять там замкнені, далеко не втечуть. Вікна високо. Самі все знайдемо. А не знайдемо — нам ця на кухні допоможе. Швидко розговоримо. Часу в нас мало. Давайте, хлопчики, працюємо.
На сходах почувся тупіт, дядько побіг униз. Шура сповзла на підлогу, прислухаючись, як унизу починають рухати меблі і щось кидати. Ліза сиділа на ліжку, її дихання ставало все важчим і свистячим.
— Сашко, вони нас уб'ють! — прошепотіла дівчинка, притискаючи долоньку до грудей.
Шура підбігла й обняла її, відчуваючи, як усередині закипає рішучість. Вона більше не боялася бабусі. Вона знала, що зараз за цими дверима вирішується не тільки доля цього будинку, а і її власне життя. Вона більше не відчувала себе тим рудим собачам зі зграї. У дитячій запанувала страхітлива тиша, що порушувалася лише важким диханням Лізи. Шура розуміла, що добром це не скінчиться; знаючи хитру бабусю, треба було готуватися заздалегідь. Тому дівчина підперла двері шафою і стояла, чутливо прислухаючись.
Знизу долинав гуркіт: грабіжники не церемонилися. Гучні кроки чоловіків то наближалися до сходів, то віддалялися. У якийсь момент тупіт у коридорі затих, і Шура почула владний голос старої, яка піднялася на другий поверх.
— Вітько, досить, кидай ганчірки, — проскрипіла вона. — Ви знайшли сейф або щось цінне? З цим мотлохом забагато мороки, а прибутку — копійки. План міняємо. Багату дівчинку забираємо з собою, її татусь за таку ляльку заплатить хороші гроші.
Шура відчула, як по спині пробіг крижаний дрож.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.