Життя без прикрасЇй треба було до Ільїна. Адреса нотаріуса з чека знайшлася в мережі швидко — цокольний поверх цегляної новобудови в сусідньому спальному районі.
Сходинки, що вели вниз, у підвальне приміщення, були вкриті тонким шаром ожеледиці. Важкі залізні двері з латунною табличкою «Нотаріальна контора» піддалися не відразу, завіси видали протяжний скрип. Усередині горіло тьмяне жовте світло люмінесцентних ламп. У повітрі висів стійкий хімічний запах засобу для миття скла з нашатирним спиртом. За високою пластиковою стійкою сиділа дівчина з довгими нарощеними нігтями кольору фуксії. Вона методично клацала мишкою, дивлячись у монітор.
— Мені потрібен Ілля Андрійович, — сказала Марія. Вона розстебнула сумку, дістала паперову копію договору, яку вчора дав їй адвокат, і поклала на стійку. Папір ліг рівно, закривши частину клавіатури секретарки.
— Прийом тільки за записом, — не підводячи очей, механічно відповіла дівчина.
— У мене питання у справі про шахрайство в особливо великих розмірах.
Клацання мишки миттєво припинилися. Дівчина підвела погляд. У її очах не було ні переляку, ні цікавості — тільки професійна оцінка потенційної проблеми. Вона повільно встала, поправила спідницю й зникла за дверима з матового скла. Повернулася вона рівно за хвилину.
— Проходьте. Кабінет просто коридором.
Кабінет нотаріуса пах дешевим люльковим тютюном, застарілим паперовим пилом і чорною кавою. Ільїн виявився огрядним, лисіючим чоловіком із пухким обличчям і важким, оцінювальним поглядом. На його мізинці тьмяно блищав золотий перстень-печатка. Він сидів за масивним столом із темного дерева, який був щільно завалений стосами картонних тек.
Марія підійшла впритул до столу. Поклала копію договору перед ним.
— Чотири дні тому ви засвідчили цей договір поруки. Я його не підписувала. Мене фізично не було в місті того дня, я була у відрядженні на заводі в області. Квитки на електричку й перепустки збережені.
Ільїн не торкнувся паперу. Він повільно відсунувся від столу. Висунув нижню шухляду. Дерево протестуюче заскрипіло. Він дістав товстий, непідйомний амбарний журнал у твердому бордовому переплеті. Кинув його на стіл. Піднялася хмарка пилу.
— Дата оформлення? — сухо спитав він.
Марія назвала число.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.