«Аванс внесено. Процедуру призначено на 14 жовтня. Об’єкт М. підлягає утилізації після завершення угоди».
14 жовтня. День аварії.
Вона опустила погляд на літеру «М».
Гумка луснула, боляче хльоснувши по вказівному пальцю. Марія не звернула на це уваги. Вона витрусила вміст крафтового конверта на матрац, просто на те місце, де утворилася багаторічна вм’ятина від важкого тіла Віктора. На простирадло з глухим стуком упала важка металева флешка прямокутної форми. На ній не було ні логотипів, ні серійних номерів. Слідом спланував чек із платіжного термінала, надрукований на дешевому термопапері. Текст уже почав вицвітати по краях, але чорні піксельні літери в центрі ще чітко читалися.
Вона піднесла чек ближче до світла від вуличного ліхтаря, що пробивався крізь щілину в щільних шторах. «Оплата послуг нотаріуса. Ільїн В.А.». Нижче йшли реквізити, сума й час операції. Дата повністю збігалася з тим днем, коли вона, за версією адвоката Савельєва, підписала кабальний договір поруки на вісім мільйонів, заклавши власну квартиру.
Марія встала з ліжка. Босі ноги торкнулися холодного стику ламінату. У кутку кімнати, на робочому столі, лежав особистий ноутбук Віктора. Темно-сірий алюмінієвий корпус. Вона підняла кришку. Екран миттєво спалахнув холодним білим світлом, освітивши дрібні порошинки, що танцювали в повітрі. Вона вставила флешку в бічний роз’єм. Ноутбук тихо пискнув. На екрані з’явилося невелике сіре вікно з єдиним порожнім рядком і миготливим курсором. Напис свідчив: «Введіть пароль доступу до зашифрованого тому».
Вона поклала руки на клавіатуру. Пластик клавіш був прохолодним. Надрукувала дату їхнього весілля. Клавіші стукали надто голосно в тиші порожньої квартири. Натиснула Enter. Червоний напис: «Неправильний пароль. Залишилося дві спроби».
Вона стерла цифри. Ввела дівоче прізвище його матері, яке він часто використовував для пін-кодів. Знову натиснула Enter. «Неправильний пароль. Залишилася одна спроба».
Марія прибрала руки від клавіатури. Система захисту зітре всі дані після третього промаху. Вона натиснула кнопку скасування. Безпечне вилучення. Витягла холодний метал флешки. Поклала її назад у кишеньку темно-синьої шкіряної теки, поруч із бордовим паспортом на чуже ім’я, і засунула масивну металеву блискавку. Тека вирушила на саме дно її об’ємної сумки, сховавшись під старою косметичкою й пачкою вологих серветок.
Ранок почався з густого вологого туману, що з’їв верхівки панельних будинків. Марія стояла на зупинці. Їдкий запах вихлопних газів від вантажівок, що проїжджали повз, змішувався з сирістю, яка пробирала до кісток. Поруч переминалися з ноги на ногу люди в темних пуховиках, ховаючи обличчя в коміри. Підійшов старий автобус. Двері-гармошки зі скреготом відчинилися, випустивши хмару теплого пару. У салоні пахло мокрою вовною пальт, застояним пилом і легким перегаром від когось із пасажирів. Марія стала біля вікна, міцно стиснувши крижаний металевий поручень. За мутним склом пропливали сірі бетонні паркани й голі гілки дерев…
