Життя без прикрасКухня зустріла її сутінками. Марія ввімкнула електричний чайник. Червона кнопка загорілася, вода почала шуміти. На столі стояла немита чашка із засохлим на дні чайним пакетиком — вона залишила її вранці. Поруч лежала в’язка ключів Віктора. Металевий брелок у вигляді автомобільного колеса тьмяно блищав. Вона провела пальцем по холодних ключах.
Чайник клацнув. Марія не стала заварювати чай. Вона розвернулася й пішла коридором до спальні.
Кімната тонула в напівтемряві. Щільні штори були засунуті. Двоспальне ліжко стояло по центру. Ідеально застелене. Темно-зелене покривало розгладжене без жодної складки.
Вісім років спільного життя. Вісім років усталеного, залізобетонного побуту. Її сторона — ліва, ближче до вікна. Його — права, біля стіни. Там стояла тумбочка з його зарядним пристроєм, кинутим годинником із тріснутим склом і напівпорожньою пластиною таблеток від головного болю.
Марія підійшла до ліжка. Зупинилася зі свого, лівого боку. Постояла кілька секунд, слухаючи тишу порожньої квартири. Потім повільно обійшла узніжжя й стала праворуч.
Вона ніколи не спала на його половині. Це було негласне правило їхньої особистої географії.
Марія стягнула покривало. Відкинула ковдру. Матрац із цього боку був трохи продавлений — Віктор був важчий за неї. Вона сіла на край. Пружини скрипнули незнайомою тональністю. Потім вона лягла, поклавши голову на його подушку.
Тканина наволочки пахла пральним порошком і ледь вловно — залежаним бавовняним пилом. Запаху Віктора майже не лишилося. Марія дивилася в білу стелю, по якій ковзав слабкий відблиск вуличного ліхтаря, що пробивався крізь щілину в шторах.
Спина відчувала незвичний рельєф матраца. Тут була невелика западина, втиснена роками. Вона повернулася на бік, підтягнувши коліна до грудей. Права рука інстинктивно ковзнула під подушку.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.