Не хрускіт битого скла під черевиком, а тихий шелест тканини. Ніби хтось переступив з ноги на ногу, намагаючись не шуміти.
Марія не стала обертатися. Її погляд упав на чорну спортивну сумку, що лежала поруч із ноутбуком на залізному верстаку. Блискавка була привідкрита. Усередині, крізь мутний пластик контейнера, проглядалися обриси пістолета.
Шерех повторився. Ближче.
Вона повільно опустила руку зі стільниці. Пальці ковзнули в отвір привідкритої сумки. Намацали гладкий пластик контейнера. Жовтий скотч був намотаний щільно. Його треба було розірвати.
— Не смикайся, — пролунав чоловічий голос за спиною. Голос був спокійний, без емоцій. Знайомий.
Марія завмерла. Рука залишилася в сумці. Вона повільно повернула голову.
За десять кроків від неї стояв слідчий Галкін. Той самий, у витягнутому сірому светрі, який пив чай із гранчастої склянки й показував їй розбитий телефон Віктора.
Тепер у його руках не було чаю. Він тримав пістолет, спрямований їй у груди.
— Відійди від столу, Маріє Олександрівно, — промовив Галкін. — І сумку залиш там.
Бетонна підлога цеху поглинала світло. Галкін стояв нерухомо, його постать у витягнутому светрі здавалася частиною індустріального пейзажу. Ствол пістолета дивився Марії в центр грудей. Рівно. Без тремтіння.
— Руку з сумки. Повільно, — повторив Галкін. Його голос був сухий, як тріск старої гілки. — Пальці розчепір.
Марія підкорилася. Вона повільно витягла руку з нейлонового нутра сумки. Подушечки пальців палали від дотику до холодного пластику контейнера, в якому лежав пістолет. Скотч розірвати вона не встигла. На залізний верстак упала густа тінь Галкіна.
Він підійшов ближче. Крок. Хрускіт битого скла під важким армійським черевиком. Ще крок. Тепер Марія відчувала запах, що йшов від нього — суміш дешевого тютюнового диму, застояного поту й збройової оливи. Запах системи, яка перемелювала таких, як вона.
Галкін лівою рукою схопив ноутбук за край кришки, не відводячи погляду від обличчя Марії, і різко потягнув на себе. Кулер натужно завив, жорсткий диск видав скреготливий звук. Аудіозапис усе ще грав…
