Про появу Андрія вона не знала. Його привели зв’язки з іншого міста через одного з нових партнерів клубу. За кілька хвилин до його приходу хтось згадав, що буде гість з іншого міста. Оксана навіть не спитала імені. Вона думала про документи.
І тепер, стоячи біля вікна після його образи, вона дивилася на колишнього чоловіка з виразом людини, в якої в руках є не емоція, а факти. Важливі факти. Про Андрія. Отримані випадково три тижні тому, коли Данил розбирав великий архів щодо суміжного проєкту.
Серед сотень сторінок знайшлися матеріали про компанію «Будресурс-77», зареєстровану два роки тому в іншому великому місті. Номінальним директором значився молодий чоловік без будівельного досвіду. Фактичний контроль, судячи з корпоративних зв’язків, вів до Андрія Семеновича Гриценка. Компанія отримала кілька підрядів на об’єктах, суміжних із проєктом консорціуму. Без повноцінного конкурсу. За документами роботи були закриті повністю. Фактично — далеко не в повному обсязі.
Спочатку ця знахідка здалася Данилові просто дивиною. Надто гладкий ланцюжок, надто зручні акти, надто швидке закриття етапів там, де зазвичай виникають затримки й уточнення. Оксана попросила підняти супровідні документи, потім технічні зауваження, потім листування щодо приймання. До вечора дивина стала системою. Не такою великою, щоб струсонути ринок, але достатньо серйозною, щоб будь-який обережний партнер прибрав від неї руки. І ім’я Андрія, що проступило в цій системі, вже не можна було вважати випадковим.
Про це в залі поки не знав ніхто. Ніхто, крім Оксани. Перерва закінчувалася, люди поверталися до столу, а Андрій сів на своє місце вже інакше: плечі напружені, пальці перебирають ручку, погляд уникає її і все одно знову впирається в її папку. Він відчував небезпеку. Не розумів, звідки вона йде, але відчував…
