Життя без прикрасСнігова завіса трималася лише кілька митей, але цього виявилося досить. Господарі прикрили обличчя руками, ступили крок назад, а коли знову глянули вниз, Марусі поруч уже не було. Спершу їм здалося, що вона сховалася за найближчим заметом або відбігла до кущів біля під’їзду. Біла мла скрадала відстані й робила знайомі місця незвично оманливими.
Вони покликали її спокійно, як кликали вдома, коли вона залазила під диван або ховалася за шторами. Але знайомого шарудіння не пролунало. Тоді ім’я прозвучало голосніше. Потім іще голосніше. Голоси стали тривожними, різкими, майже зірваними, а білі хмарки подиху миттю зникали на морозі.
Вони обійшли двір по колу, зазирнули під лавки, перевірили місце біля сміттєвих баків, просвіти між кущами й низький простір під припаркованими машинами. У звичайний день кішку легко було б знайти за слідами, але сніг і далі падав, і тонкі відбитки швидко зникали під свіжою порошею.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.