Обличчя свекрухи стало кам’яним.
— Ти дружина за документами. Але не по крові.
Аліна відчула гіркоту в роті, але руки її вже не тремтіли.
Вона розкрила конверт.
Усередині лежали кілька складених аркушів і маленька флешка в прозорому чохлі. Перший документ був банківським повідомленням. У таких паперах Аліна не тямила, але окремі слова відразу впали в око: переказ, заборгованість, гарантія, компанія, підпис Саїда Аль-Рашиді.
А ще нижче — її власне ім’я.
Aline Moroz.
Вона підняла аркуш ближче.
— Що це?
Саїд шумно видихнув.
— Я можу пояснити.
Ось тоді тиша вибухнула. Хасан щось різко сказав арабською, його дружина затулила рота долонею, одна з тіток звеліла дітям негайно вийти. Хлопчик років десяти перелякано схлипнув, і його поспішно вивели.
Аліна дивилася тільки на чоловіка.
— Чому моє ім’я стоїть у банківських паперах?
— Це формальність, — сказав він поспіхом. — Тимчасовий захід. Ти не розумієш, як тут улаштовані такі речі.
— Тоді поясни.
Надія вдарила долонею по столу.
— Вона не має права це читати!
— Там моє ім’я, — холодно відповіла Аліна. — Отже, маю.
Саїд спробував узяти документи, але вона знову відступила. У цю мить Муна надто різко поставила тацю на стілець. Усі повернулися на звук. Хатня робітниця відразу опустила очі, ніби видала себе.
Аліна це помітила.
І відразу згадала.
Удень Муна заходила на кухню з мокрими віями й розгубленим обличчям. Сказала, що випадково пролила каву біля холодильника, потім квапливо почала витирати підлогу, але Надія її покликала, і вона пішла. Тоді чашку ще ніхто не шукав.
Аліна повільно повернулася до неї.
— Муно, ти бачила цей конверт?
