— Ти не маєш права вирішувати все за нас сам!
— А ви мали? — Микола теж підвівся. — За моєю спиною. Тижнями. Використовуючи Леру як прикриття і як матеріал для вашого нового сімейного проєкту.
— Ти перегинаєш.
— Ні. Я просто повертаю цю історію в рамки закону.
У коридорі з’явилася Лера.
Можливо, вона не чула слів. Мультфільм усе ще йшов у кімнаті. Але діти відчувають, коли в домі змінюється повітря. Вони приходять на це, як на невидимий звук.
Лера стояла з рудоволосою лялькою в руках і дивилася на батька.
Тамара Степанівна ступила до неї.
— Лерочко, йди до себе. Дорослі розмовляють.
Дівчинка не зрушила з місця.
Вона й далі дивилася на Миколу.
Він підійшов, присів перед нею й узяв її за руку.
— Слухай мене уважно. Більше ніяких секретних правил. Ніяких таємниць від тата. Ніяких дорослих ігор, у яких тобі страшно. Усе це закінчилося.
Обличчя Лери змінилося відразу. Не від переляку — від полегшення. Воно хлинуло так різко, що вона не встигла його приховати. Сльози покотилися по щоках.
— Тату, я правда не хотіла тобі брехати, — прошепотіла вона. — Я дуже боялася.
Микола обійняв її, підвівся з донькою на руках і подивився на Інну поверх її голови.
— Шлюб — це ще пів біди, Інно. Але ти втягнула дитину в схему з упровадження нового тата. Оце вже за межею.
Тамара Степанівна ступила вперед.
— Ти зараз маніпулюєш дитиною і налаштовуєш її проти матері.
— Ні, — спокійно відповів Микола. — Це ви налаштували її проти правди. А я витягую доньку з брехні, куди ви її затягли.
Наступного ранку Микола сидів у кабінеті юриста. На столі перед ним лежали роздруківки маршрутів, банківські дані, стоп-кадр із відео, фотографія лялькової розстановки.
— Цього досить, щоб почати процес? — спитав він.
Юрист уважно вивчив матеріали. Найдовше дивився відео. Потім кивнув.
— Більш ніж. Відео особливо важливе. Воно знімає багато зайвих запитань. Розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, консультація психолога. Щодо бабусі я б окремо порушував питання про обмеження контактів до висновку фахівця.
— Подаємо сьогодні…
