За кілька днів після спортзалу я впіймала в дзеркалі таксі погляд водія. Він був новим у місті: смаглява шкіра, сірі уважні очі, коротка борода, спокійна впевненість. Звали його Роман. Його руки рівно лежали на кермі, пальці були сильні, від нього тягло холодним одеколоном і м’ятою.
— Спекотно сьогодні, — сказала я, сідаючи на заднє сидіння й зустрічаючись із ним поглядом через дзеркало.
Він усміхнувся кутиком рота.
— Після тренування інакше й не буває.
— Помітно?
— Дуже.
Я провела пальцем по шиї, стираючи краплю поту, і затримала руку довше, ніж було потрібно. Це було майже невинно, якщо дивитися збоку, але в повітрі вже з’явилася інша електрика.
— Ноги качала? — спитав він.
— Ноги. Спину. І дещо для настрою.
Він на мить збився з водійської незворушності. Я це помітила й відчула дивне задоволення: ніби провернула ключ у замку, який до того лише уявляла.
Біля дому я дістала телефон.
— П’ять зірок буде, якщо залишиш номер.
— Тільки за однієї умови, — сказав він. — Писатимеш першою ти.
Я написала того ж вечора. Спершу надіслала випадкове фото: ступня на білій простирадлі, смужка світла, нічого зайвого. Він відповів знімком руки з татуюванням і фразою про дотик. Вранці я надіслала селфі в чорній майці, а потім сонне голосове: «Поруч зі мною тобі б точно не спалося».
Це листування було грою, але такою, від якої паморочилося в голові. Я розуміла: Роман міг стати тією самою людиною з фантазії Тараса. І коли я розповіла чоловікові, він слухав мовчки, не перебиваючи. Лише наприкінці спитав:
— Ти вибрала його?
— Здається, так.
— Тоді скажи мені, коли і де. Я буду поруч.
Ми домовилися про п’ятницю й зняли квартиру на околиці: вид на темну воду, м’який диван, абажур із медовим світлом. Я готувалася довго: душ із ягідним гелем, терпкий крем, темно-синій напівпрозорий пеньюар, чорне мереживо, панчохи. Коли я вийшла, Тарас сидів у кріслі, Роман — на дивані. Я зупинилася між ними й спитала:
— Ви обоє впевнені?
Тарас кивнув першим.
— Не поспішай. Я хочу бачити все.
Я підійшла до Романа й опустилася колінами на край дивана. Він не квапив мене, лише дивився. Мій палець ковзнув по його щоці й затримався біля губ; він поцілував палець обережно, ніби питаючи дозволу. За спиною чулося дихання чоловіка. Я бачила, як у ньому борються ревнощі, страх і бажання. Усе тільки починалося, і я зробила перший крок…
