Спочатку він не надав цьому значення, списавши все на стовбур, що тлів після удару блискавки. Природні лісові пожежі в цих безлюдних краях вважалися цілком звичною сезонною справою. Але, придивившись уважніше, пілот зрозумів, що цей дим має надто рівний вигляд.
Звичайна лісова пожежа завжди дає густий бурий шлейф, який безладно розповзається за вітром. Тут же біла ниточка тяглася строго вгору, наче намальована лінія на блакитному аркуші. Саме так димить піч або багаття, за яким хтось уважно наглядає.
Рябцев звірився з розгорнутою польотною картою свого маршруту. Просто під ним лежала та сама абсолютно безжиттєва мертва зона. До найближчого відомого людського житла залишалося не менш як сто вісімдесят кілометрів.
У цьому квадраті не значилося ані селищ, ані зимівників, ані тимчасових геологічних баз. Пілот знав цей складний район практично напам’ять. Він благополучно пролітав над цими дикими лісами не одну сотню разів.
Там просто нікого не могло бути, але дим уперто свідчив про протилежне. Рябцев ухвалив тверде рішення негайно знизитися для візуальної перевірки. Фельдшерка Галина Іванівна, яка сиділа у вантажному відсіку, відчула різкий спуск і злякалася поломки.
Вона зазирнула до кабіни й побачила Рябцева, який вчепився в штурвал із неймовірним подивом на обличчі. Гелікоптер обережно опустився до висоти ста п’ятдесяти метрів над землею. Саме тоді вони обоє чітко розгледіли всі приховані деталі.
Це була не природна галявина, а явно розчищена людськими руками територія. Її рукотворне походження видавали підозріло рівні й доглянуті краї. На галявині розташовувалися прямокутники грядок, що вирізнялися темним кольором скопаної землі.
Поруч стояли дивні дерев’яні конструкції, які виявилися зручними сушарками для провізії. До струмка вела щільно втоптана роками вузька земляна стежка. Поруч височів горбок із трубою, з якої й піднімався той загадковий дим.
Це виявилася справжня, добре обжита землянка з міцним дахом із гілок і дерну. Біля самого входу до житла нерухомо застигла людська постать. Жінка зовсім не намагалася тікати чи ховатися в лісових хащах.
Вона просто стояла на місці й уважно дивилася вгору на машину, що зависла. На ній було щось на кшталт просторої сорочки з грубо вичинених шкур. Її довге темне волосся з густою сивиною було зібране в недбалий вузол.
Рябцев зробив над галявиною одне коло, а потім одразу зайшов на другий виток. Пілот ретельно запам’ятовував усі візуальні орієнтири цієї прихованої локації. Він відзначив характерний вигин струмка й помітну роздвоєну модрину на вершині сопки.
Записавши точні показники приладів, він полетів далі своїм маршрутом. У північному селищі привезених медикаментів украй чекали хворі люди. Приземлившись, він насамперед зв’язався по рації зі своєю диспетчерською базою.
Диспетчер Сазонов вислухав дивний рапорт і закономірно засумнівався в реальності побаченого. Він припустив, що втомленому пілотові могли привидітися тимчасові стоянки місцевих кочівників. Рябцев твердо відкинув цю версію короткою й упевненою відмовою.
Він на власні очі бачив доглянуті грядки й повноцінний город. Корінні кочівники ніколи не займаються землеробством в умовах дикого лісу. Там явно на постійній основі проживала самотня людина.
Судячи зі стану господарства, ця жінка мешкала в глушині вже дуже давно. Диспетчер Сазонов пообіцяв негайно передати цю незвичайну інформацію своєму начальству. Закінчивши рейс, Рябцев благополучно повернувся на рідну базу.
Його зустрів заступник начальника авіазагону Богушевич зі своєю власною версією. Він упевнено заявив, що там, найімовірніше, ховається втікач-засуджений. Із місцевої північної колонії нещодавно втекли четверо злочинців, і одного так і не знайшли.
У відповідь на ці доводи Рябцев лише заперечно похитав головою. Пілот твердо заперечив, пояснивши, що це точно не кримінальний утікач. Справжні втікачі-каторжани ніколи не витрачають часу на садіння городів.
Вони постійно тікають, ховаються й усіма силами намагаються вийти до благ цивілізації. А ця невідома людина ґрунтовно облаштувалася й міцно вкорінилася на одному місці. Розміри розчищеної галявини прямо вказували на багаторічну безперервну працю.
Богушевич міцно замислився, а тоді погодився доповісти про все у вище управління. Начальство вирішило просто дочекатися офіційної реакції згори. І тут необхідно правильно розуміти складний історичний контекст того періоду.
Надворі стояв неспокійний і переломний серпень дев’яносто першого року. У країні відбувався масштабний державний переворот зі зміною верховної влади. На вулицях столиці стояли введені війська, а політичні лідери ділили повноваження.
Уся державна бюрократична система буквально тріщала по швах просто на очах. Чиновникам у місцевому управлінні цивільної авіації було зовсім не до таємничого лісового димка. Досвідчений пілот Рябцев чудово усвідомлював цю сувору й байдужу реальність…
