Найдовше вони затрималися у відділі косметики. Соломія раптом згадала, що її шкіра буквально потребує порятунку, і почала знімати з полиць баночки, тюбики, патчі, сироватки, шампуні й креми з обіцянками сяйва, пружності та глибокого відновлення.
— Це мені необхідно. І оце теж. Мамо, такі патчі в усіх нормальних дівчат є.
— Бери, якщо треба, — великодушно дозволила Галина Степанівна, ніби розплачуватися за цю щедрість належало не їй.
Косметика лягла поверх риби, ікри, помідорів і авокадо. Візок уже нагадував не звичайні покупки, а виставку впевненості в тому, що чужий гаманець зобов’язаний витримати будь-яку примху.
У проході біля сирів Галина Степанівна зупинилася впоперек. Вона взяла шматок дорогого сиру, повернула його до світла, насупилася й узялася вивчати склад. Назустріч котив свій візок чоловік із мішком вугілля, шампурами й великим шматком м’яса. Об’їхати було ніде.
— Жінко, відсуньте візок, будь ласка, — сказав він спершу спокійно.
Свекруха навіть плечем не повела.
— Почекаєте. Я вибираю.
— Я й чекаю, тільки пройти неможливо. Ви поставили візок упоперек усього проходу.
Галина Степанівна повільно повернулася, ніби їй завдали особистої образи.
— Ви яким тоном зі мною розмовляєте? Молодий іще, щоб мені вказувати. Дарино, скажи йому. Чого ти стоїш, ніби тебе тут немає?
Дарина міцніше перехопила ручку свого легкого кошика.
— Він має рацію. Ви перегородили прохід.
На обличчі Галини Степанівни проступив справжній подив. Вона явно чекала, що невістка звично стане буфером, пом’якшить, перепросить, візьме чужу незручність на себе. Але натомість почула спокійну фразу, після якої суперечка стала її власною.
Свекруха різко смикнула візок. Сир зісковзнув на банки, скло дзенькнуло, чоловік протиснувся повз і похитав головою.
— Оце так виховання, — процідила Галина Степанівна. — Старших поважати нині нікого не вчили.
— Повага не вимагає перекривати дорогу, — тихо сказала Дарина, майже собі під ніс.
Соломія закотила очі й знову втупилася в телефон. Галина Степанівна зробила вигляд, що нічого не почула, але її спина стала жорсткішою. Вона вже починала розуміти, що звичної опори сьогодні може не виявитися…
