Життя без прикрасЧастина 2 з 20
Розмір
Тема
Шрифт
Того ж вечора Тарас прийшов додому незвично пожвавлений. Він тримав у руці великий пакет і, навіть не роззувшись, швидко поніс його до комори. Ярина провела пакет поглядом, але чоловік це помітив і з усмішкою похитав головою.
— Навіть не намагайся шукати. До свята не доживеш від цікавості.
— Я й не збиралася, — відповіла вона, хоча цікавість уже поколювала десь під ребрами.
Пізніше він довго розмовляв із матір’ю. Голос долинав із кухні приглушеними уривками, і Ярина, розкладаючи рушники у ванній, мимоволі прислухалася.
— Так, мам, усе як вирішили… Ні, вона нічого не розуміє… Повір, буде ефект.
Ярина завмерла з рушником у руках. «Усе як вирішили» прозвучало дивно, але «буде ефект» знову штовхнуло її в бік надії. Вона уявила акуратну білу коробку, гладеньку поверхню кришки, новий екран без тріщин, камеру, яка нарешті зніматиме нормально. Уявила, як перенесе контакти, відкриє пошту без мук і вперше за довгий час відчує, що її прохання виявилося не порожнім звуком. Навіть власна радість здалася їй незвичною: обережною, як маленький вогник, який вона затуляла долонями від протягу…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.