Знизу, зі сходового прольоту між третім і другим поверхами, пролунав заливистий щирий регіт. Це баба Ганна, не витримавши цікавості, піднялася послухати скандал.
— Ой, не можу! — ухала баба Ганна, тримаючись за перила. — Машину вони пішли дивитися. А Оксанка ж молодець! Оце вона вас умыла! Ой, безплатний цирк!
Богдан стояв, стискаючи в руці марний телефон, і відчував, як барва сорому заливає йому вуха, шию та щоки. Його погляд ковзнув по черевиках, що лежали поверх баулів. У цю мить до нього дійшло з кришталевою ясністю.
У цій квартирі більше немає ні його зубної щітки, ні його майбутнього.
За дверима рипнув паркет. Оксана подивилася у вічко, переконалася, що до гостей дійшов зміст послання. Вона вимкнула світло в передпокої й пішла на кухню.
Час було насипати Пушкові корму й заварити собі нормального міцного чаю. Вечір обіцяв бути напрочуд тихим.
