Та перш ніж вона встигла зробити крок, старий сам підійшов до неї. Він повідомив, що караван, схоже, прибуде лише вранці. Вони везуть багато важких товарів, тому просуваються дуже повільно.
Він знову попросив її залишитися ще на одну ніч. Сема розлютилася і випалила, що її терпінню настав край. Вона заявила, що йде просто зараз, незалежно від того, буде караван чи ні.
Старий підійшов трохи ближче й попередив, що скоро зовсім стемніє. Він запитав, куди молода дівчина піде вночі пустелею, де блукають дикі звірі. У його голосі цієї миті чулося більше хитрощів, ніж справжньої турботи.
Сема була цілком певна, що це чергова пастка. Проте вона погодилася залишитися, підкресливши, що це її остання ніч. Завтра вранці вона піде в будь-якому разі.
Старий усміхнувся й погодився, але за цією усмішкою ховалася якась дивна таємниця. Настала ніч, і Сема була цілком насторожі. Вона лягла у своєму кутку, але її очі, сповнені страху й підозри, залишалися відкритими.
Вона шепотіла собі, що сподівається на швидке завершення цієї ночі. Потім дівчина вдавала, ніби спить, міцно заплющивши очі. Старий лежав на своєму ліжку, раз у раз поглядаючи на неї й перевіряючи, чи заснула вона.
Коли Сема перестала ворушитися, він повільно підвівся і попрямував до неї. Він довго стояв поруч, просто милуючись нею в напівтемряві. Потім господар сів біля її ніг і почав ніжно їх розтирати.
У цю саму мить вухо Семи ледь сіпнулося. Старий миттю це помітив і швидко відступив назад. Потім він обережно поклав руку їй на чоло, ніжно його погладжуючи.
Раптом Сема розплющила очі й мовчки відвернула обличчя до стіни. Те, як напружилося її тіло, виразно давало зрозуміти, що вона цілком при тямі. Старий беззвучно підвівся й повернувся на своє ліжко…
