Марина Коваль за старою звичкою куштувала вечірній напій пані, перш ніж подати чашку. Обережність з’явилася ще в домі Вербицьких, де підозри рідко вдавалося підтвердити, але нехтувати ними було небезпечно. Того вечора покоївка зробила один ковток шоколаду, призначеного Софії, і менш ніж за годину впала на підлогу.
Її дихання стало коротким, шкіра похолола, свідомість то поверталася, то згасала. Богдан не дозволив кликати Кирила Дорошенка. Він сам серед ночі поскакав до сусіднього міста по незалежного лікаря, не пов’язаного ні з Мироном, ні з його домашніми людьми. Марина вижила, однак лише за два дні жар почав спадати, а пульс вирівнявся.
Увесь цей час Софія майже не відходила від ліжка. Вона поправляла ковдру, змінювала прохолодні серветки й дослухалася до кожного вдиху дівчини. Провина змішувалася з люттю: вірна служниця страждала лише тому, що випадково випила чужу чашку.
На другу ніч Богдан приніс дружині чай, до якого вона не доторкнулася.
— Це призначалося мені, — сказала Софія, дивлячись на сплячу Марину. — Хтось у домі передає батькові все, що тут відбувається. Я називала це місце прихистком, а воно виявилося тією самою кліткою, тільки краще облаштованою.
— Тоді перестанемо чекати, поки ваш батько дозволить нам почуватися в безпеці, — відповів Богдан.
У його голосі більше не було обережної чемності, якою він відгороджувався від неї в день весілля.
— Ми не чекатимемо. Почнемо чинити опір.
Коли Марина нарешті заснула спокійно, Софія відвела чоловіка до бібліотеки західного крила. Письмову шафу Лідії вже перевезли з дому Вербицьких: заповіт вимагав передати її разом з іншими особистими речами новій власниці маєтку. Мирон не міг відмовитися, не викликавши запитань, і, ймовірно, розраховував, що донька не встигне її відчинити.
Шафа простояла неторкана понад тиждень. Софія дістала ключ, що залишив на її шкірі новий шрам, вставила його в замок і після короткого опору повернула. Клацання прозвучало неголосно, але для неї стало звуком дверей, які мати намагалася відчинити з минулого.
Усередині були десятки листів, портрет Лідії, якого Софія не бачила з п’ятнадцяти років, і товста бухгалтерська книга. Більшість записів виглядала звичайним переліком господарських витрат, однак частина цифр і слів була зашифрована. Софія дбайливо торкнулася портрета, потім змусила себе відкласти спогади й узялася до паперів.
На розгадку пішли тижні. Першою систему зрозуміла саме вона. У дитинстві Софія допомагала матері розбирати домашні рахунки й пам’ятала дивну звичку Лідії вміщувати важливі цифри серед буденних витрат. Запис про свічки міг означати хабар, оплата пральні — незаконне вилучення коштів із фонду, а купівля вугілля приховувала переказ людині, чиє ім’я з’являлося в іншому листі.
Дванадцять років ці спогади здавалися Софії марними уламками колишнього життя. Тепер із них складався шифр. Вечір за вечором подружжя сиділо над книгою до глибокої ночі, звіряло дати, зіставляло листи й відновлювало те, що Лідія встигла з’ясувати перед загибеллю.
Мирон систематично виводив гроші зі спадку доньки, покривав ними невдалі підприємства і платив людям, здатним зміцнити його вплив. Він знав, що після весілля Софія отримає контроль над фондом і вимагатиме незалежної перевірки. Тому її шлюб із Богданом мав стати не визволенням, а першим кроком до смерті.
Якось Богдан зупинився на рядку, поруч із яким стояло прізвище редактора великої газети та ім’я дрібного службовця державного відомства. Виплати були зроблені за кілька місяців до звинувачення Павла Левицького. Наступні документи показували, що гроші надійшли за вказівкою Мирона.
Богдан перечитав запис кілька разів. Кров відлила від його обличчя.
— Батька підставили, — промовив він глухо. — Мирон знищив нашу родину, бо Павло знав про розкрадання.
У його голосі звучала стримувана лють. Виснажена Софія почула в ній звинувачення, хоч воно й не було вимовлене.
— Ви думаєте, я знала про це, коли погодилася стати вашою дружиною?
— Я цього не сказав.
— Вам не потрібно говорити. Я бачу це з вашого обличчя.
Біль двох родин, роками спрямовуваний однією людиною, вперше постав між ними…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
