Життя без прикрасРанок суботи почався з маленької окупації кухні. Марта вийшла по воду о пів на восьму й застала Владу за столом. Та сиділа в шовковому халаті, закинувши ногу на ногу, ніби прокинулася у власному номері. Перед нею стояла чашка колекційної кави Марти, а на тарілці сиротливо лежали крихти витриманого сиру, який Марта берегла для рідкісних тихих вечорів.
— О, ти вже встала, — протягнула Влада й ліниво дзенькнула ложечкою. — Слухай, у вас нормального молока немає? Тільки це вівсяне неподобство.
— Це моє вівсяне неподобство для моєї кави, — Марта набрала склянку води й сперлася стегном об стільницю. — А сир, бачу, пішов на термінову терапію?
— Ой, починається. Шматочок сиру для рідні пошкодувала. Ромка сказав, у вас у холодильнику все спільне.
— Ромка, мабуть, забув уточнити, хто це спільне купує.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.