Богдан працював програмістом. Заробляв непогано, але до моїх доходів йому було далеко. Я керувала відділом цифрового маркетингу у великій IT-компанії, і мої 400 тисяч на місяць — результат десяти років наполегливої праці та постійного самонавчання.
Але Богдан про це не знав. Думав, що я заробляю як звичайний менеджер — тисяч сто максимум.
— Вони хороші люди, просто хвилюються за мене.
Він обійняв мене за плечі.
— Мама дуже любить порядок і стабільність. Тато спокійніший, але маму слухається.
— І саме тому я й хочу зрозуміти, що для них стабільність — мій гаманець чи моя сутність.
Ми поїхали до них в інший район машиною. Щоправда, не на звичному «Мерседесі», а на старенькому седані, який я позичила в подруги.
Богдан усю дорогу мовчав, зрідка кидаючи на мене стривожені погляди.
— А якщо тобі не сподобається, як вони поводитимуться? — нарешті промовив він.
— Тоді чесно скажу, що думаю. — Я пригальмувала на світлофорі. — Богдане, ми збираємося одружитися. Це означає, що твої батьки стануть і моїми. Я маю знати, з ким маю справу.
— Іноді ти надто принципова, — зітхнув молодий чоловік.
— Це погано?
— Ні. Мабуть, саме тому я в тебе й закохався.
Я усміхнулася. Богдан справді любив мене. У цьому я не сумнівалася. Але сім’я для нього важила дуже багато. Я розуміла, що, якщо його батьки мене не приймуть, наші стосунки опиняться під загрозою.
Тому я й вигадала цю маленьку виставу, щоб усіх перевірити й розставити всі крапки над «і». Ми припаркувалися біля типової дев’ятиповерхівки. Богдан нервово поправив одяг і подивився на мене.
— Може, все ж будеш собою? — востаннє запитав він…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
