Життя без прикрасСенс розрахунку був ясний обом. Свекруха сподівалася, що туга, самотність і вік зроблять своє, а вона уникне прямого злочину. Олена бридливо скривилася. Катерина закрила ноутбук і запропонувала негайно поїхати за місто: їм належало з’ясувати, як саме заклад виконував дивне замовлення щедрої «родички».
«Соснові зорі» виявилися не похмурим притулком, а доглянутим закладом серед старих дерев. Уздовж доріжок стояли лавки, довкола було чисто й спокійно. Катерина показала на прохідній службове посвідчення, після чого охоронець одразу пропустив жінок. Керівник пансіонату зустрів їх у зім’ятому халаті й помітно зблід.
Він із порога почав запевняти, що заклад нічого не порушував. Галина Едуардівна сама оплатила проживання Аристарха Львовича, пояснила, що літній людині потрібен догляд, і веліла відгородити його від хвилювань. Катерина обірвала виправдання й зажадала негайно відвести їх до постояльця, нагадавши про відповідальність за незаконне обмеження свободи.
Світлим коридором вони дійшли до кімнати на першому поверсі. Олена готувалася побачити змарнілого, пригніченого старого в неохайній піжамі. Якщо задум свекрухи спрацював хоча б наполовину, людина за цими дверима мала виглядати зламаною. Керівник тремтячою рукою натиснув на ручку й пропустив відвідувачок усередину.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.