Життя без прикрасАндрій не знайшовся з відповіддю. Тієї ночі він уперше замислився, що підробна дружина справді виявилася не найбільшою проблемою в його житті. Упродовж наступних двох днів до будинку приїздили помічники, стилісти й працівники служби безпеки.
Увесь особняк ожив. До вечора третього дня все було готове до прийому. У кімнаті на Олесю чекала вибрана нею довга вечірня сукня кольору темного смарагду.
Вона вдягла її й вийшла з кімнати. Андрій підвів очі від телефона й несподівано замовк. Сукня сиділа на Олесі так природно, ніби була пошита саме для неї.
Вона рухалася спокійно, упевнено й без найменшої скутості. «Щось не так?» — спитала Олеся. «Усе. Надто добре». Вона всміхнулася. «Ви самі казали, що мені потрібно лише мовчати. Саме це мене зараз і заспокоює». За годину довга колона автомобілів під’їхала до історичного особняка, де відбувався закритий прийом. Високі стелі, старовинні люстри, жива музика й десятки гостей створювали атмосферу, у якій будь-яке необережне слово могло коштувати мільйони.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.