Повернувшись із війни, він дізнався, що його мама померла. Але коли хлопець прийшов на цвинтар, то зблід, виявивши біля могили дивний згорток

— тихо спитала вона.

— Поки не знаю.

Лера пригорнула до себе дитину.

— Добре. Приходь. Ми з Тимошею будемо раді.

Увечері Артем устиг з’їздити до міста й купити стільки іграшок, ніби збирався відкрити дитячу кімнату. Потім знову опинився біля квіткового кіоску.

— Вам знову парну кількість? — спитала продавчиня, впізнавши його.

— Ні. Тепер красивий букет білих троянд.

Дівчина здивовано подивилася на військового з пакетами в руках і почала складати букет. Про себе вона подумала: оце, мабуть, у людини життя.

А Артем думав тільки про одне. У кишені в нього лежала маленька коробочка з каблучкою. І він не піде від Лери, доки не надягне її їй на палець.

За тиждень вони розписалися. Швидко, майже неймовірно швидко, бо за них просило все селище.

Лера проводжала вже не просто Артема, а чоловіка. Вона тримала на руках Тимошу й намагалася не плакати.