Софія поклала телефон на стіл і попросила пояснити, що означає повідомлення. Богдан хотів втрутитися, але Оксана зупинила його: приховувати правду вдруге було не можна.
Вона розповіла все без зручних виправдань. Марина навмисно запросила її на сусідню дачу, знаючи, що Богдан приїздить із продуктами. Вони сховалися біля паркану. Оксана побачила машину чоловіка, потім Софію й вирішила, що між ними роман. Остап недовірливо перепитав, чи справді Оксана вважала його сестру Богдановою коханкою.
— Саме так, — визнала вона.
Софія відсахнулася. Їй здалося, що під час першого візиту Оксана теж приходила перевірити її, але на той час Богдан уже показав дружині сімейну фотографію й пояснив становище дітей. Пізніше з’ясувалося, що Марина від самого початку знала і про загибель Тараса, і про хворобу Лариси, і про молодших братів.
На запитання, навіщо їй знадобилася ця жорстока вистава, Оксана відповіла: Марина хотіла розлучення. Богдан додав, що після розриву збиралася зайняти місце подруги. Назар, який слухав із коридору, з’явився у дверях і з дитячою прямотою спитав, чи хотіла ця жінка вкрасти чужого чоловіка. Попри напруження, Софія на секунду усміхнулася й відправила його до Мирона.
Потім вона знову подивилася на повідомлення. Марина свідомо зробила з осиротілої дівчини вигадану коханку, а тепер намагалася посіяти недовіру вже між Оксаною й дітьми. Софія надрукувала відповідь: вона знає, навіщо Оксана вперше приїхала, і знає, хто змусив її так подумати. Після прохання більше не писати дівчина відправила повідомлення й заблокувала номер.
— Чому ви не розповіли мені раніше? — спитала вона.
— Мені було соромно. Ти боялася, що я забороню Богданові допомагати, а я й справді кілька днів вважала тебе іншою жінкою. Це моя помилка.
Софія зізналася, що на її місці теж могла б подумати найгірше. Але Оксана похитала головою: вона мала спершу поговорити з чоловіком. Богдан теж узяв відповідальність на себе — якби він розповів про сім’ю Гончаренків після першої поїздки, Марині не було б із чого будувати пастку.
Остап серйозно спитав, чи не збираються подружжя тепер розлучатися. Богдан упевнено відповів, що ні. Підліток із полегшенням кивнув і зауважив: їм ще чужих сімейних проблем бракувало.
Наступного дня всі приїхали до Людмили Андріївни. Розмова тривала майже дві години. Софія заявила, що не домагатиметься постійної опіки, якщо Кравченки зможуть узяти братів під свою відповідальність, але окремо від дітей жити не буде.
Фахівчиня переконалася, що дівчина розуміє юридичні наслідки: законними представниками хлопчиків стануть інші опікуни. Родинний зв’язок Софії з братами при цьому збережеться, і жити разом їм ніхто не заборонить, якщо прийомна сім’я згодна. Оксана підтвердила, що саме так усе й задумано.
Остап повторив свою згоду в окремій бесіді. Назарові також дали можливість висловитися без дорослих. Мирона більше цікавили коробка машинок і велосипед, але Людмила Андріївна терпляче з’ясувала, як він ставиться до Богдана й Оксани.
Після розмов фахівчиня попередила: попереду звичайна, нешвидка процедура. Подружжю належали підготовка, медичні висновки, документи й обстеження дому. Поки все оформлюється, тимчасова опіка Софії діятиме у встановлений строк, тож різких змін для дітей не буде. Рішення більше не було красивою мрією; воно перетворювалося на довгий шлях, на якому кожну обіцянку доведеться підтверджувати справами…
