Життя без прикрас— Сідайте, Олено. Новини в мене добрі.
У папці були фотографії, графіки й технічні висновки. Він показав їх, пояснив якість і рідкісність кожного каменя, назвав оцінну вартість. Наприкінці написав підсумок на окремому аркуші й підсунув його до Олени.
Вона прочитала запис, потім ще раз. Каміння оцінили більш ніж у сто мільйонів. Сума лежала перед нею на папері, але осягнути її все ще не вдавалося. Навіть за двадцять років на звичайній роботі вона не заробила б стільки. Це означало вихід зі злиднів, безпеку замість колишнього відчаю, можливість сподіватися на майбутнє. Її життя змінювалося назавжди.
Віктор Матвійович відкинувся в кріслі й із ввічливою усмішкою спостерігав за нею.
— Розумію, одразу все це прийняти важко. Але тепер вам треба ухвалити кілька рішень.
— Яких? — Олена підвела очі від аркуша, усе ще приголомшена.
— Почнімо зі способу продажу. Є три серйозні покупці, зацікавлені в знахідці. Це компанії, які виготовляють дорогі ювелірні вироби й працюють із таким камінням. Пряма угода буде швидшою, я можу її організувати. На спеціалізованому аукціоні, можливо, ви отримаєте більше, зате чекати доведеться довше.
— Наскільки довше?
— Аукціон потребуватиме від двох до трьох місяців. Напряму можна продати за тиждень.
Олена згадала Сашка й Ваню, які залишилися у квартирі Миколи. Перед нею знову постали старий будинок, нічна спроба злому, Тарас, який зазирав через її плече. Неоплачені рахунки й повідомлення про виселення з орендованої міської квартири теж нікуди не зникли.
— Мені треба продати швидко. Давайте без аукціону, напряму.
— Добре, сьогодні ж зв’яжуся з покупцями, — сказав Віктор Матвійович, кивнувши так, ніби очікував цього вибору. — Але залишилася ще одна важлива справа. Треба підтвердити походження каміння й довести, що ви законно отримали його у спадок. Податкову декларацію теж необхідно оформити правильно. Інакше можливі серйозні неприємності з податковою службою.
— Я в цьому зовсім нічого не розумію, — зізналася Олена, відчувши холодок у животі.
— Тому я дам вам контакти юриста з гірничого та спадкового права. Він візьме папери на себе. Його робота коштуватиме кілька десятків тисяч, але без неї не можна. Було б прикро отримати гроші, а потім втратити їх через суд або податкові проблеми.
Доводи були розумними, й Олена погодилася. Віктор Матвійович записав контакти й передав їй аркуш.
— Зателефонуйте сьогодні й розкажіть, що сталося. І ще раз прошу бути обачною. Про продаж не розголошуйте, гроші не виставляйте напоказ. Не варто за один день змінювати все життя. Швидке збагачення, на жаль, часто приваблює тих, чия увага вам зовсім не потрібна.
Олена поклала аркуш у кишеню, підвелася й міцно потиснула йому руку.
— Дякую вам. Ви змінюєте моє життя.
— Я виконую свою роботу, — відповів Віктор Матвійович з усмішкою. — Ваше життя змінила прабабуся, якій вистачило сміливості зберегти спадщину. І мати, якій вистачило мудрості передати її вам.
Вийшовши з офісу, Олена відчувала незвичну легкість у голові, хоча настороженість іще не відпускала. Вона дістала телефон і набрала номер Олега Ковальчука — юриста, якого порадив Віктор Матвійович. Після другого гудка той відповів: на дзвінок він уже чекав. Зустріч призначили на наступний день.
У квартирі Миколи хлопчики гралися у вітальні. Сашко зводив вежу з конструктора, який купив Микола, а Ваня повзав по килиму. Дивлячись на них, Олена майже забувала, скільки всього сталося за останні дні: тут життя було звичайним і спокійним. Із кухні, де Микола готував каву, долинуло його запитання:
— Ну, що тобі сказали?
Олена сіла на диван. Почуте в кабінеті досі не вкладалося їй у голові.
— Усе добре. Каміння оцінили більш ніж у сто мільйонів.
Чашка завмерла в руці Миколи; очі в нього широко розплющилися.
— Серйозно?
— Серйозно.
Він неголосно присвиснув, потім усміхнувся.
— От блін, Олено… Вітаю! Ти на це заслужила.
— Дякую тобі. І за допомогу, і за те, що прихистив нас, і за Віктора Матвійовича. Без тебе я б не знала, куди йти.
— Та облиш. Я радий, що став у пригоді.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.