Життя без прикрасПісля короткого вагання Олена зняла рюкзак, розстебнула його й почала викладати згортки. Вона по черзі розгортала тканину, і на столі з’являлося необроблене каміння.
Віктор Матвійович нахилився ближче, очі його розширилися. Він вибрав темно-зелений смарагд завбільшки з волоський горіх, подивився крізь нього на світло, потім узяв лупу. Гемолог мовчав майже хвилину. Коли він заговорив, у голосі з’явилася нова серйозність.
— Олено, ви розумієте цінність того, що принесли?
Вона тільки похитала головою. У роті пересохло. Віктор Матвійович поклав смарагд на стіл із такою обережністю, ніби нічого дорожчого у світі не існувало.
— Якість цих смарагдів виняткова. Припускаю, що вони зі старих копалень, можливо, з району Рудолісся або інших давніх місць видобутку. Точно скажу після докладного аналізу. Але вже з того, що бачу… — Він подивився на решту каміння. — У вас тут цілий статок.
— Наскільки великий? — запитала Олена, відчувши слабкість у ногах.
— Треба враховувати чистоту, розмір, колір і включення, — відповів Віктор Матвійович після глибокого зітхання. — Якщо решта каміння справжня й такої самої якості, як цей смарагд, попередньо йдеться про суму від п’ятдесяти до ста мільйонів. Можливо, й більше: остаточна ціна залежить від ринку.
Усе навколо закрутилося, й Олена вхопилася за стілець, щоб не впасти. Сто мільйонів. Вона ніколи не уявляла собі стільки грошей. Для неї ця сума означала розв’язання всіх проблем і гарантоване майбутнє хлопчиків.
Вона затулила обличчя долонями й заплакала. Віктор Матвійович запропонував паперову серветку й терпляче чекав. Сашко підвівся з підлоги й обійняв матір за ногу.
— Мамо, чому ти плачеш?
Олена взяла сина на руки, міцно притиснула до себе. Разом зі сльозами з’явився сміх.
— Від радості, мій рідний. Це добрі сльози, найкращі.
Гемолог дав їй ще кілька хвилин, перш ніж продовжити.
— Тепер належить повністю дослідити все каміння. На це піде кілька днів. На кожен камінь я оформлю документацію, визначу якість і підготую сертифікований технічний висновок. Потім обговоримо продаж. Можна звернутися до серйозних покупців, ювелірних компаній або на спеціалізовані аукціони. Але все має відбутися законно, з правильно оформленими паперами.
— Скільки доведеться чекати?
— Не більше тижня. І прошу вас, Олено, поки ні з ким про це не говоріть. — Він серйозно подивився на неї. — У цій справі трапляються небезпечні люди. Поки все не владнаємо, потрібна особлива обережність.
Олена погодилася. Після нічного випадку це застереження було їй зрозуміле.
Віктор Матвійович склав докладну розписку на все каміння, яке вона залишала. Кожен камінь сфотографував, а потім поклав знахідку в сейф, вбудований у стіну.
— З телефоном у вас усе гаразд?
— Так, працює.
— Тоді зателефоную, щойно будуть результати. Поки живіть звичайним життям, наскільки можливо. Тільки не втрачайте обережності.
З будівлі Олена вийшла з дітьми, але без рюкзака. Вантажу на спині більше не було, фізично стало легше, однак серце й далі билося часто. Головне вона зробила. Далі треба було чекати.
Микола зустрів її на вулиці, стоячи біля машини й спершись на неї.
— Ну що, як минуло?
— Здається, добре, Миколо. Дуже тобі дякую, — сказала Олена зі щирою усмішкою.
— Радий чути. Віктор Матвійович у своїй справі найкращий. А зупинитеся ви де?
Олена завмерла. Про це вона не подумала. На готель грошей не було, іншого місця теж не було.
— Слухай, у мене неподалік квартира, — запропонував Микола, помітивши її заминку. — Невелика, але є диван, ліжко. Живіть у мене, поки все не вирішиться. Мені це неважко.
— Не знаю, як тобі дякувати, — відповіла Олена, знову відчувши сльози.
— А друзі для чого?
Наступні п’ять днів здалися їй найдовшими в житті. У квартирі Миколи вона доглядала хлопчиків, намагалася не перебирати нескінченно свої тривоги й чекала дзвінка. Микола вдень працював; увечері повертався з їжею, розмовляв із нею, і після цих розмов напруження меншало.
На п’ятий день зателефонував Віктор Матвійович.
— Олено, оцінювання завершено. Зможете завтра вранці прийти до мене?
— Так, зможу, — відповіла вона, відчувши тривожний поштовх у грудях.
— Усе добре. Навіть краще, ніж добре. Завтра розповім докладно.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.