Льоша відразу змінив тон. Він послався на гарячковість, спробував наблизитися й заговорити примирливо, але зупинився, зустрівшись із холодним поглядом дружини.
Ольга попередила, що під час розлучення надасть суду всі банківські документи. Вона мала намір домагатися поділу з урахуванням реальних внесків кожної сторони. Частка чоловіка тоді могла скоротитися приблизно до придверного килимка й залишених поруч кросівок. На збори вона відвела йому десять хвилин.
Із цими словами Ольга пішла на кухню. За чверть години замок клацнув, ніби відділяючи колишнє життя від нового. Принижений Олексій потяг униз важкі картаті сумки, ледве запхав їх у багажник пошарпаної службової машини й вирушив через пів міста до єдиної людини, від якої чекав розуміння.
Тетяна Федорівна жила в невеликій двокімнатній квартирі на околиці. Коли пролунав дзвінок, вона додивлялася улюблене ток-шоу. Відчинивши двері й побачивши захеканого сина з горою багажу за спиною, жінка на мить утратила дар мови.
Потім вона вирішила, що все сталося за задуманим сценарієм. Затягуючи сумки всередину, мати хвалила Льошеньку за рішучість і запевняла: дружина тепер посидить сама, поплаче й швидко зрозуміє, кого втратила.
Олексій кинув куртку на підлогу й пройшов до кімнати, навіть не знявши взуття. Його трусило. Розмахуючи руками так широко, що ледь не збив кришталеву вазу, яка стояла біля телевізора, він закричав, що дружина сама виставила його і тепер усе скінчено…
