— Нічого з ним не станеться, мамо, — незворушно відповіла Ольга, відкушуючи пиріжок. — Праця робить людину кращою. Та й для спини корисно: навантаження зміцнює м’язи. Його мати так непокоїлася про здоров’я сина, от ми й узялися до відновлення доступними засобами.
Сама Тетяна Федорівна за минулий місяць кілька разів намагалася помиритися. Вона телефонувала, приходила тепер лише в присутності невістки й одного разу навіть принесла торт, куплений без знижки. Але всі спроби повернути колишній вплив розбивалися об спокійну непохитність Ольги.
Сімейні гроші дружина взяла під повний контроль. Відомості про доходи, платежі й заощадження для свекрухи стали недоступними. Коли та заводила розмову про те, що Льошеньці терміново потрібні зимові шини, Ольга ставила перед нею чай і переводила бесіду на погоду. До бюджету Тетяну Федорівну більше не підпускали.
Олексій кинув кувалду, витер забруднене чоло тильним боком долоні й повільно поплентався до тераси. Зупинившись біля сходинок, він важко дихав, благально подивився на дружину й повідомив, що стовпи вже стоять. Чи можна йому хоча б випити чаю? Руки зовсім перестали слухатися.
Від колишньої пихи в його голосі не лишилося й сліду. Перед Ольгою стояла покірна людина, яку реальність швидко відучила від самовпевненості.
— Звісно, Льошо, — лагідно відповіла вона. — Тільки спершу зніми брудні чоботи.
Елвіс широко позіхнув, відвернувся від недавнього господаря дому й зосереджено взявся вилизувати руду спину. Сімейне життя ввійшло у звичне русло, тільки тепер умови в ньому визначала Ольга. І повторювати колишні помилки вона нікому не дозволяла.
