Життя без прикрасЗа ці кілька днів Оксана встигла знайти роботу при медичному пункті сусіднього села. Платили там скромно, зате не треба було щодня витрачати час на дорогу до міста. Місцеві жителі підказали, що можна додатково збирати лісові ягоди на продаж. Праці вона ніколи не боялася й була готова братися за будь-яку чесну роботу, аби лише поступово дати лад будинку й почати самостійне життя.
У вихідний Богдан виконав обіцянку. Усю дорогу Оксана переконувала себе, що могла помилитися: чоловік на фотографії міг бути лише близьким другом її матері. Щойно вони зайшли до кімнати, просякнутої ліками, Павло Миронович побачив гостю, прочинив рота від потрясіння й довго не міг відвести від неї очей.
Оксана була разюче схожа на свою матір замолоду. На коротку мить Павлові Мироновичу здалося, ніби перед ним знову стоїть Лариса, але потім він придивився уважніше, наче намагаючись зрозуміти, ким могла бути незнайомка. На його обличчі водночас з’явилися надія, страх і таке давнє жалкування, що її сумніви почали розвіюватися.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.