Допит призначили за три дні. Богдан заперечував усе підряд: знайомство з Мар’яною, візит до банку, звернення до нотаріуса й сам намір отримати позику. Він ніби сподівався, що безліч окремих заперечень створить враження впевненості. Але кожен новий доказ руйнував чергову версію.
Невдовзі призначили експертизу підпису. Фахівець однозначно встановив, що Оксана не підписувала згоду. Коли висновок показали Богданові, той почав плутатися, змінювати пояснення й говорити про невідомих людей, які нібито скористалися його даними.
Вадим Сергійович Романюк виявився значно менш стійким. Його попередили, що перевіряється участь у підробленні й спробі шахрайства. Нотаріус зблід, попросив часу подумати, а наступного дня дав докладні свідчення.
Богдан знайшов його через спільного знайомого й передав п’ятдесят тисяч готівкою за оформлення згоди без другого співвласника. Романюк розумів незаконність угоди, але борги змусили побачити в пропозиції легкий спосіб швидко отримати гроші. Він фіктивно підтвердив присутність Оксани й прийняв підпис, знаючи, що його поставила інша людина.
Потім слідство взялося за Мар’яну. Знайти її виявилося неважко: соціальні мережі вона вела з ретельністю людини, яка не думає про цифрові сліди. На фотографіях із ресторанів обличчя Богдана часто лишалося за кадром, але одяг, годинник, інтер’єр і дати допомогли відновити зустрічі.
Збереглося й листування. У повідомленнях Мар’яна обговорювала переказ грошей, швидкий від’їзд і майбутнє життя на півдні. Серед надісланих зображень було оголошення про оренду двокімнатної квартири з краєвидом на море й запитання, чи вистачить їм коштів.
Матеріали підтверджували, що вона знала про походження грошей і брала участь у підготовці втечі. Богданові висунули обвинувачення в замаху на шахрайство й підробленні документів, Мар’яну притягнули як співучасницю. Романюк втратив право працювати й пізніше отримав умовне покарання.
Оксана подала на розлучення, не чекаючи завершення розслідування. Її інтереси представляла Ірина, тому Богданові не вдалося перетворити поділ майна на чергову суперечку про довіру й сімейний обов’язок. Тепер значення мали документи, суми й підтверджені обставини.
Чотири мільйони двісті тисяч надійшли від продажу успадкованої квартири, що належала Оксані ще до шлюбу. Це підтверджували договори й банківські папери. Вісімсот тисяч, названі Богданом заощадженнями, виявилися позикою від Романа, і той підтвердив походження коштів.
Суд визначив частки у співвідношенні вісімдесят чотири до шістнадцяти на користь Оксани. Для неї це означало майже повне збереження житла, яке Богдан збирався використати проти неї. Тріумфу вона не відчувала. Було лише втомлене полегшення від того, що фактам нарешті повернули правильні назви.
Місяцями Оксана відповідала на запитання, збирала довідки й переказувала одну історію різним людям. Кожен документ, що раніше здавався сухою формальністю, ставав опорою. Спадщина доводила походження грошей, договір пов’язував старе житло з новим, свідчення Романа руйнували легенду про заощадження. Для бухгалтерки це було майже символічно: правда встояла, бо її можна було перевірити.
На той час Богдан уже з’їхав. Він забрав одяг і особисті речі, поки Оксана була на роботі, а ключі залишив на кухонному столі. У шафі лишилася порожня половина й кілька забутих вішаκів. Ні записки, ні пояснення поруч не було.
Перший вечір після його відходу видався дивним. Оксана сиділа на дивані, який вони вибирали вдвох, дивилася на колір стін, колись обговорюваний разом, і намагалася зрозуміти власне відчуття. Полегшення ще не прийшло. Справжній біль чекав попереду — в безсонні години, коли спогади ставали гучнішими.
Наступними днями звичні дрібниці постійно нагадували про минуле. У ванній лишалося вільне місце на полиці, на кухні більше ніхто не переставляв чашки, а вечорами квартира не наповнювалася звуком дверей, що відчиняються. Оксана не сумувала за обманом, але прощалася з майбутнім, яке довго вважала спільним. На це потрібно було більше часу, ніж на збирання документів і судові рішення.
Поки що всередині стояла тиша, схожа на повітря після грози. Оксана вчилася не чекати звуку ключа в замку й не здригатися від кожного телефонного сигналу. Але серед питань про слідство, розлучення й квартиру залишалося ще одне, не пов’язане з Богданом безпосередньо: хто сховав флешку і чому наважився допомогти незнайомій жінці…👉Продовження, натисніть кнопку “Далі” під рекламою👇👇👇
