Зв’язок обірвався. За кілька хвилин Павло надіслав: «Задоволена? Усіх між собою пересварила».
Наталя не відповіла. Наступного дня Лариса зателефонувала вранці.
— Суд отримав повний пакет документів щодо рахунків і оцінки. Наступне засідання, найімовірніше, стане вирішальним щодо майнових вимог.
— Коли?
— За два тижні.
Увечері Соня займалася на кухні.
— Мамо, можна влітку нікуди не їхати до появи результатів?
— Звісно.
— Я хочу спершу побачити списки.
— Побачиш.
Телефон Наталі завібрував. Повідомлення надійшло від Павла:
«Якщо суд залишить квартиру тобі, у мене нічого не буде. Востаннє пропоную домовитися».
Вона не відповіла. За два тижні в судовому коридорі Павло вперше виглядав по-справжньому наляканим.
Його представник підійшов до Лариси до початку засідання й запропонував новий варіант. Павло готовий відмовитися від машини, залишити Наталі частину грошей на рахунках, зменшивши компенсацію за сімейну квартиру. Лариса вислухала й запитала:
— А сімейні гроші, передані матері для купівлі квартири, ви, як і раніше, пропонуєте не враховувати?
Представник замовк.
— Тоді обговорювати нічого.
Двері зали відчинилися.
Наталя підвелася. Павло сказав їй услід:
— Якщо зараз увійдеш, назад уже нічого не повернеш.
Вона зупинилася.
— Я якраз намагаюся повернути те, що ти вже одного разу виніс із нашої родини.
І ввійшла до зали, де мало вирішитися питання про дім, який Павло й досі вважав наполовину своїм.
Судове рішення Наталя слухала спокійно. На той момент їй уже не хотілося бачити поразку Павла, ловити вираз його обличчя чи подумки підраховувати, хто скільки втратив. Вона хотіла одного: щоб спір нарешті закінчився і Соня перестала жити в квартирі, яку батько будь-якої миті міг зажадати продати.
Суд урахував документи щодо вкладу, банківські перекази, листування подружжя, відомості про премії Павла й обставини купівлі житла, оформленого на Галину Іванівну. Окреме значення мало те, що сам Павло визнавав: про витрачання заощаджень дружині заздалегідь не повідомив, бо знав про її незгоду. Сімейні кошти, спрямовані на купівлю квартири, були враховані під час поділу як спільне майно, яким Павло розпорядився всупереч волі дружини й не на потреби їхньої родини.
Трикімнатна квартира вартістю близько 10 мільйонів 800 тисяч передавалася Наталі. Під час визначення часток суд урахував сімейні гроші, які Павло вже спрямував матері на купівлю житла для Ірини. Решта майна розподілялася з урахуванням машини, невеликих залишків на рахунках та інших сімейних придбань.
Квартиру Галини Іванівни суд не відбирав. Ірина з Денисом і далі там жили. Коли суддя закінчила оголошення, Павло кілька секунд сидів нерухомо.
Потім нахилився до свого представника.
— Тобто мені за квартиру нічого?
Той тихо відповів:
— Рішення ви чули.
— Я оскаржуватиму…
