Лариса ставила ступні точно у сліди лиж. Ніч не минула для тіла безслідно. Кров повернулася до обморожених тканин і принесла пульсівний біль. Жорсткі задники чобіт стерли шкіру, кожен крок відгукувався різзю у ступнях і судомою в литках.
Висушене біля печі пальто знову стало важким. Драп тиснув на плечі, наче мокра кольчуга. Але скаржитися було безглуздо: Кравець і без слів бачив її стан, а зупинка не зменшила б відстані до станції.
Внутрішня кишеня холодила груди. Там лежали зошит, диктофон і блокнот зі свідченнями — три речі, через які люди Гончаренка незабаром стрілятимуть. Лариса перестала думати про біль і звела рух до простого рахунку: підняти ногу, влучити у слід, перенести вагу, видихнути.
Кравець раптом зупинився й підняв руку. Савченко завмерла на вузькій лижні. Спершу довкола була лише звичайна нерухома тиша, потім із заходу долинуло слабке гудіння.
Воно нагадувало далекий бджолиний рій, але швидко посилювалося й набувало металевого тремтіння. Форсовані двигуни працювали на високих обертах. Переслідувачі дісталися зимівника й рушили слідом.
Кравець присів, приклав рукавицю до снігу й кілька секунд слухав крізь щільну поверхню. За гудінням, що змінювалося, він визначав не лише відстань, а й кількість машин. Двигунів було два; вони йшли швидко й майже без зупинок. Отже, люди Ковальчука не шукали випадкових відбитків, а впевнено рухалися старою снігохідною колією до хатини.
Лариса озирнулася. Їхній власний шлях лежав на снігу темною борозною, і приховати його тепер було неможливо. Вітер надто слабкий, щоб замести слід, повертатися й робити хибні відгалуження пізно. Єдиним захистом залишалася місцевість, яку старий обирав на кожному повороті.
Болото змушувало рухатися вервечкою, тому пришвидшитися одночасно було важко. Кравець заздалегідь показував палицею місце наступного кроку, Лариса чекала, поки він перенесе вагу, і лише тоді ступала в той самий відбиток. Будь-який поспіх міг завершити погоню раніше за постріл — крижаною водою під тонким настом.
У Савченко виникло гостре почуття провини: її поява зробила Кравця учасником справи й поставила під приціл. Але старий не залишив змоги вибачатися. Він сам відкрив схованку, узяв зброю й повів її до станції. Тепер зайві слова лише забирали б повітря, потрібне для руху.
«Знайшли хатину», — тихо сказав старий. «Тепер підуть сюди».
Вони були посеред болота. До залізничного насипу залишалося близько п’яти кілометрів. Снігоходи не могли пройти навпростець, але Ковальчук знав місцевість і міг скерувати одну машину в обхід краєм лісу, щоб перехопити вихід до станції. Решта могли стати на лижі й рухатися свіжою лижнею.
Серце Лариси різко пришвидшилося. Паніка, яку вона придушувала всю ніч, на мить пробила захист. Тепер небезпека мала звук, швидкість та озброєних виконавців. Під загрозою опинилися не лише два життя: якщо зошит і плівка повернуться до Гончаренка, вісім смертей знову зникнуть в архіві.
«Іти можеш?» — запитав Кравець, оцінюючи її обличчя.
«Можу».
Слово вирвалося крізь зціплені зуби.
«Тоді ступай точно за мною. Крок убік — провалишся під лід. Швидше».
Старий сильно відштовхнувся палицями. Лариса рушила слідом, переставши щадити пошкоджені ступні. Адреналін тимчасово заглушив біль і дав м’язам нову енергію.
Вона майже бігла вузькою лижнею, балансуючи руками. Холодне повітря не встигало зігріватися й різало бронхи. Хотілося кашляти, але кожен звук міг видати їхнє місце точніше, ніж слід, тому Савченко придушувала напади до болю в грудях.
Гудіння позаду ставало гучнішим. Вітер змінився й приніс запах згорілого бензину та дешевого мастила. Це означало, що відстань скорочується швидше, ніж вони встигають пройти болото.
Лариса послизнулася на прихованому корені й упала на коліна. Сніг обпік обличчя. Вона вперлася руками в наст, спробувала підвестися, але стегно звела жорстка судома. М’яз перетворився на болісний камінь.
Кравець обернувся, зробив крок до неї. Цієї миті моторне виття перестало бути далеким і на повну силу розкотилося лісом. Десь зовсім поруч ламалися кущі. Переслідувачі більше не шукали напрямку — вони вже бачили свіжу лижню.
Старий схопив Ларису під лікоть і рвонув угору. Нога розігнулася, біль спалахнув до нудоти. Вона встигла зробити два кроки, коли за спиною надривно заревіли відразу два двигуни, а між стовбурами майнув темний силует Ковальчука…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
