Життя без прикрасКоли Оля впала й обдерла коліна, Андрій промивав садна водою та дмухав на них, щоб не так пекло. Коли вона застудилася й на перерві знадобилися серветки, він знайшов їх у їдальні й попросив ще. У нього вистачало власних уроків та інших занять, але він усе одно допомагав сестрі розв’язувати задачі, розбиратися зі складними словами й учитися читати. Він тримав її за руку, опікувався нею та захищав — і після загибелі батьків продовжував робити те саме.
Сам Андрій теж плакав, тільки потайки. Оля ридала ридма, а він обіймав її й не випускав її руки. Здавалося, брат затуляв її собою від усього холодного жаху, який тепер оточував їх. Він намагався залишатися сильним: сестрі треба було на когось спертися, треба було, щоб хтось утішив її в їхньому спільному горі.
Притиснувшись до нього, Оля погано розуміла, куди чужі люди везуть їх обох. Із собою вони не взяли нічого, крім її улюбленого плюшевого зайця. Потім виявилося, що навколо велике незнайоме приміщення, інші діти, дорослі — чи то вихователі, чи то вчителі. Усе відбувалося немов уві сні, довгому й незрозумілому, сповненому солоних сліз.
Поступово вона почала розуміти: додому їх не повезуть. Ці чужі кімнати й люди тепер залишаться в її житті. Дорослі кликатимуть її, вимагатимуть щось зробити або кудись піти. Доведеться спати в незнайомому холодному ліжку з жорсткою постіллю, їсти в їдальні, умиватися у великій кімнаті разом із галасливими дітьми. Але час від часу Оля все ще дивилася на брата з наївною надією й запитувала:
— Андрію, а додому ми коли підемо? Літо ж скоро закінчиться. Тоді можна буде повернутися?
Повертатися було нікуди. Ні колишнього дому, ні родини з мамою й татом поруч у них більше не було, і потрапити назад у щасливе дитинство вони не могли. Лише одне одного вони не втратили. Андрій намагався бути біля сестри, захистити її від усіх і хоч трохи втішити.
Кілька місяців Оля не засинала, поки до неї не дозволяли прийти братові. Вона плакала, брала його за руку й лише тоді потроху затихала, провалюючись у довгий тривожний сон. Андрій чекав, коли вона засне, і навшпиньки йшов до спальні старшої групи.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.