Життя без прикрасПісля огляду були призначення: аналізи, УЗД, уколи. Результати лікарка читала Оксані тихо й лагідно.
— Яєчники працюють слабше, ніж потрібно. Стан ендометрію несприятливий, овуляції немає.
Половини почутого Оксана не розуміла й кивала. Їй хотілося дочекатися лише одного: слів про те, що становище можна виправити.
— Опускати руки не можна, — казала Лариса Денисівна. — Треба боротися.
Через три роки від неї прозвучала інша пропозиція:
— Самій завагітніти, люба, навряд чи вдасться. Але тепер є сучасні способи — ЕКЗ. Коштує дорого, так. Та ви молоді, працювати вмієте, впораєтеся.
Степан продав мотоцикл, узяв кредит. Збирав гроші, віддавав, знову збирав. Конверти він возив лікарці до райцентру: Лариса Денисівна пояснила, що програма приватна, з попередньою оплатою частинами. Він неодноразово передавав тридцять тисяч, сорок тисяч, іноді п’ятдесят тисяч. Замість договору отримував розписки.
— Я довіряю вам, ви — мені, — переконувала лікарка. — Усе в нас по-людськи.
Оксана вірила їй увесь цей час. І всі ці роки ранок починався з білої таблетки, яку приносила Раїса Андріївна.
Тепер Степан спав поруч, його дихання було рівним, а Оксана лежала в темній спальні й повторювала подумки: він не знає. Не може знати. Від цієї думки не ставало легше. Якщо чоловікові нічого не відомо, отже, відомо це було комусь іншому.
Наступного ранку вона поїхала до обласного центру. Степанові сказала, що на неї чекають в обласній бібліотеці на курсах підвищення кваліфікації. Він сприйняв це без подиву, лише попросив привезти нові рукавиці. У рейсовому автобусі Оксана сиділа біля вікна; чотири години дороги тримала на колінах сумку з бляшаною коробкою таблеток і пакетом документів.
Приватна лабораторія «Діагностика» займала стару цегляну будівлю біля залізниці. Оксану прийняв молодий лаборант в окулярах, назвався Віталієм. Худий, ввічливий, він дивився втомленими очима — наче ночами не спав над мікроскопом. Вислухав її плутані пояснення, роздивився таблетки й уважно поглянув на неї.
— Навіщо вам це дослідження?
— Хочу дізнатися, що приймаю.
— Склад перевірятимемо кілька днів. Але про таблетки дещо можу сказати вже зараз. — Віталій узяв одну й повернув під лампою. — Маркування немає, бачите? Зате форма й те, як вона спресована, дають підстави припустити: перед нами не вітаміни. Радше гормональний засіб із тих, які приймають, щоб не завагітніти.
Оксана почула гудіння неонової лампи під стелею, грюкіт дверей десь у коридорі. Серце билося так, що його удари відчувалися в горлі, скронях і навіть кінчиках пальців.
— Ви впевнені?
— Поки що на дев’яносто відсотків. Після аналізу зможемо підтвердити. Ви сказали, щодня приймали? Довго?
— Дев’ять років.
Віталій зняв окуляри, потер перенісся.
— Давайте, поки чекаємо на результати, я запишу вас на повне обстеження, — тихо запропонував він. — Гормони перевіримо, УЗД, кров, усе необхідне. У нас приймає Ірина Олексіївна, хороша гінекологиня. Краще обстежитися одразу, ніж залишатися зі здогадками.
Оксана кивнула. Хотілося ще про щось запитати, але слів вона не знаходила. Віталій наче зрозумів це.
— І поки ні до кого з цим не звертайтеся, — додав він. — Спершу треба дізнатися точно.
Через дві години Оксана сиділа в Ірини Олексіївни Шульги. Невисока, круглолиця лікарка носила строгі окуляри й коротко стриглася; руки в неї були теплі, живі. Оксана відразу відчула, що їй можна довіряти. Ірина Олексіївна дала їй договорити, жодного разу не перебила, потім оглянула, зробила УЗД й узяла кров. До кабінету вона повернулася з роздруківками.
— Оксано Григорівно, уточніть, будь ласка: хто поставив вам діагноз «первинне безпліддя»? — запитала вона, сідаючи навпроти.
— Лариса Денисівна Гончар, лікарка районної поліклініки.
— Зрозуміло. — Ірина Олексіївна виклала результати на стіл. — Тільки тут я не бачу жодної ознаки безпліддя.
Оксана нічого не відповіла.
— І яєчники, і матка у вас здорові, овуляція є, — продовжила Ірина Олексіївна. — Гормональний фон для вашого віку навіть кращий, ніж хороший. У крові залишаються сліди гормонального засобу, але його дія зворотна. Ви здатні завагітніти. На мою думку, після повного очищення організму це може статися за кілька місяців.
Оксана дивилася на лікарку. Коли нарешті заговорила, то наче не чула власного голосу.
— Тоді чому мені дев’ять років твердили зовсім інше? Чому?
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.