Share

Ніна увімкнула записи з нової іграшки доньки й несподівано почула голос чоловіка

Їй довелося розтиснути руку, покласти долоню на ковдру, подивитися, як ця долоня дрібно тремтить. За вікном тихо йшов сніг. У квартирі десь далеко працював холодильник.

Із сусідньої кімнати долинав приглушений стукіт клавіатури. Вона встала, тихо підійшла до дверей, приклала вухо. Андрій із кимось листувався.

Не розмовляв. Отже, ці записи зроблено не зараз. Донька зловила його розмови ввечері, поки бігала із зайцем по всій квартирі: то в коридорі біля балкона, де Андрій курив і говорив телефоном, то біля прочинених дверей кімнати, де він сидів із ноутбуком.

Він і не помітив, що поруч крутився вухатий заєць з увімкненим записом. Оксана повернулася до ліжка, знову сіла. Їй стало зле від цієї простої арифметики: отже, Андрій розмовляє так регулярно.

Не один раз обмовився. Регулярно. При дитині.

Просто він звик, що Даша зайнята іграшками й не вважає за потрібне зачиняти двері. Далі запис перескочив, і тепер із динаміка зазвучав зовсім інший Андрій. Не той, що говорив у трубку, а той, що розмовляв із донькою.

М’який, лагідний голос, яким він давно вже не розмовляв із самою Оксаною:

— Дашуню, а давай у гру. У секрет від мами, добре? Тільки цур мамі не розповідати.

— Це тільки наш із тобою секрет.

Тоненький Дашин голос:

— Ага.

— Дивися.

— Якщо прийде добра тітка й питатиме тебе, як мама поводиться, ти скажи, що мама часто плаче. Скажеш?

Пауза.

— А мама не плаче.

— Ну й що, що не плаче? Це ж гра. Просто скажи: «Мама плаче».

— Мама кричить. Мама забуває тебе із садка забирати. Мама не дає тобі їсти.

— Просто скажи, гаразд?

— А навіщо?

— А це така гра. Хто більше запам’ятає, той переможе. І отримає приз.

— Хочеш приз?

— Хочу.

— Ну тоді повторюй за мною: «Мама часто плаче».

Тиша. Потім тоненьке, невпевнене:

— Мама часто плаче.

— Мама кричить, — підказав Андрій.

— Мама кричить, — повторила Даша.

— Молодець. А тепер: «Мама не справляється».

Пауза. Дашин голос раптом зазвучав розгублено, не по-дитячому:

— Тату, а мама справді не справляється?

— Ні, сонечко.

— Це просто гра. Мама в нас хороша. Просто повтори, щоб я почув, гаразд? Повтори.

— Мама не справляється.

— Розумничка моя.

Клацання…👉Продовження, натисніть на кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇

Вам також може сподобатися