Життя без прикрасСобака ткнулася холодним носом їй у долоню.
— Хоча й я могла б спокійніше реагувати на його жарти. Раніше мені це навіть подобалося. А тепер через хворобу я ніби сама не своя.
Вона закашлялася, прикриваючи рот долонею. Марта поклала передні лапи їй на коліна.
— Нічого, — прошепотіла Ніна. — Я постараюся одужати. Заради Мишка. Заради Матвія. І постараюся не бути такою різкою.
У цю мить двері відчинилися. Матвій увійшов до хати, і Ніна відразу замовкла.
Він підійшов ближче, і вона сухо сказала:
— Від тебе пахне димом.
— Ніно, я лише одну…
Він винувато розвів руками.
— Одну то одну, — втомлено сказала вона й пішла займатися пранням.
Матвій нагодував Марту кормом, змастив дверні завіси, щоб не рипіли, почав зашпаровувати щілини й маленькі дірки в стінах. Дім потребував ремонту з усіх боків, і він хапався то за одне, то за інше.
Уночі все повторилося.
Марта гавкала, Мишко плакав, Ніна й Матвій майже не спали. Вранці вони прокидалися розбитими, роздратованими, з важкими головами. Так тривало кілька ночей поспіль.
— Що означає, вона знову не несе яєць? — одного разу не витримала Ніна.
— Сусід сказав, що це нормально.
— Сусід сказав, сусід сказав… Він тобі цю курку й продав!
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.