У друзях лише одна людина, жінка. Дар’я, родом із великого міста на півночі. Олександр тут же написав їй і відкрив карти, що він батько дівчини, яку Руслан Саяхов убив.
Вона підприємиця, давно живе в Індії. На той момент їй було 36 років. Знайшла собі молодого хлопця.
Три роки вона з ним прожила. Виявилося, Дар’я в курсі цієї історії. Але сама вірить тільки Саяхову, що він невинний.
Звісно, він їй наплів, що вийшло випадково, що дівчина померла, що він невинний. Вона йому вірила. Вона не сприймала жодних доводів, що такого не може бути, що він людина хороша.
Зате на цій же сторінці Фойкін побачив, що Саяхов цілковито змінився зовні. Худий, бородатий, із довгими дредами. Він терміново розіслав волонтерам і помічникам нові орієнтування.
Надіслали фотографію, як зараз пам’ятаю, де він на мотоциклі напівбоком ззаду. І спитали, це він? У нього є шрам над правим оком на скроні. За цією прикметою він збільшив фотографію і побачив, що це він.
Він там бородатий, весь зарослий. І після цього ми його вже не втрачали. Фото надіслали з села Вашишт.
Це село поруч із містом Маналі. У горах. На самій півночі Індії.
Чим міг займатися там чоловік, який уже давно живе нелегально і перебуває в розшуку Інтерполу? Він став гуру. Він виступав як викладач йоги. У нього було своє індійське ім’я.
Група в нього була своя. Він жив без документів. Тобто в нього була прострочена віза.
Він жив там незаконно. Село Вашишт. Населення всього 5000 людей.
До найближчого міста, Маналі, можна дістатися тільки серпантином. Але це туристичне місце. Б’ють гарячі мінеральні джерела, і туристи приїжджають у купальні.
А ось дерев’яний храм, якому за деякими даними приблизно 4000 років. Саме сюди люди приїжджали до Саяхова, який викладав йогу під вигаданим індійським ім’ям. Центр був дуже успішний.
Запрошували лекторів, фахівців з астрології та аюрведи, художників і музикантів. Багато фотографій захоплених учнів, оголошення про нові семінари, вислови, можливо, навіть самого Руслана. Наприклад, досягайте свого.
Розвіюючи всі негаразди, даруйте світло. Усюди несіть тільки світло. У цьому селі, якби намагалися навіть відправити туди поліцію, то це точно нічого б не дало.
Бо село таке, що можна одразу сховатися в горах. Він же тим більше провідник у горах. Його б там не знайшли.
Брати його в цьому селі було просто неможливо. Нереально. Тому чекали, коли він кудись вибереться.
Коли спуститься з гір. У соцмережі постійно за ним стежили. Дивилися, як він спілкується.
Його сторінку і сторінку Даші контролювали. І коли вона приїжджала у відрядження до великого міста, він там залишався. З нею листувалися.
Просто чекали. Боялися його знову сполохати. А те, що його знайшли, не знав ніхто…
