Життя без прикрасТепер тут більше не було так нестерпно порожньо, тривожно й тоскно, як у ті похмурі дні його затяжної, безпросвітної самотності. Уперше за багато років Сергій відчув глибоке, щире й неймовірно сильне бажання жити далі, попри будь-які життєві труднощі.
Він дивився на мирно сопучого поруч відданого пса й цілком ясно розумів, що любов і турбота здатні творити справжні, великі дива. Туман не просто врятував його від неминучої, страшної смерті в крижаній, темній ополонці, він урятував його душу від вічного, руйнівного холоду.
За вікном і далі люто завивала зимова хуртовина, остервеніло жбурляючи цілі пригорщі колючого снігу в замерзлі шибки старого дому. Але в кімнаті панував абсолютний, непорушний спокій, порушуваний лише затишним, заколисливим потріскуванням сухих березових полін у гарячій печі.
Ця страшна, сповнена драматизму зимова історія закінчилася неймовірно щасливо, назавжди й дуже міцно пов’язавши долі людини й собаки нерозривною ниткою. Життя літньої людини знову набуло глибокого, кришталево ясного й дивовижно світлого нового сенсу завдяки його вірному, врятованому другові.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.