Життя без прикрасНаступного дня Мирон знайшов у коморі стару бляшану банку з чебрецем, який вони збирали минулого літа й благополучно забули. Він із виглядом людини, що здійснює важливий ритуал, насипав траву в заварник, але схибив і просипав добру половину на стіл.
Оксана сперлася плечем об одвірок і спостерігала, як чоловік намагається здути чаїнки, потім вчасно зупиняється, розуміючи, що стане тільки гірше.
— Це новий рецепт?
— Це сеанс вигнання сімейних криз трав’яним методом, — відповів Мирон і обережно простягнув їй чашку. — На смак має бути краще, ніж виглядає.
Оксана взяла чашку, сьорбнула й кивнула з такою серйозністю, ніби виносила експертний висновок.
— Жити можна.
Телефон лежав на столі. Мовчав. Не блимав, не смикався, не вимагав, не звинувачував. Просто лежав, як звичайна річ, а не привід для нового удару.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.