Вийшовши в коридор, Богдан наказав Кирилові діяти безшумно. Слід було підняти запис із кімнати біля комори й перевірити кожну секунду, не попереджаючи Степана й не ставлячи запитань персоналу. До вечора служба безпеки знайшла те, чого не помітила під час першої перевірки.
Камера біля таці вимкнулася рівно на сорок секунд — саме тоді, коли Оксана ходила по воду. Це не була несправність: пристрій вручну зупинили з термінала керуючого, а система сама перезапустилася за стандартним протоколом. Журнал зберіг час і ім’я користувача, бо Степанові бракувало прав, щоб стерти запис.
Доступ до панелі мали лише Богдан, Кирило й керуючий. Степан, імовірно, вважав, що короткого вимкнення ніхто не помітить серед тисяч годин архіву. Він не знав, що його власний вхід залишиться в захищеному журналі з точністю до секунди.
Кирило приніс роздруківку особисто. Богдан дві хвилини читав одні й ті самі рядки, потім запитав, де перебуває керуючий. Степан готувався до вечірньої подачі, жартував із кухарем і поводився так само спокійно, як у всі попередні роки.
Зрада людини, яка служила ще його батькові, не вкладалася у звичну картину. Степан тримав новонароджену Лесю на руках, стояв поруч на похороні Марини й підтримував Богдана, коли той ледь тримався на ногах. Однак господар надто добре знав керуючого, щоб повірити, ніби той сам вигадав складну фінансову схему й дістав рідкісну отруту.
Отже, за Степаном хтось стояв. Богдан не став затримувати його відразу й викликав двох перевірених людей — Остапа Черненка й Данила Вереса. Одному він довіряв відтоді, як той витяг його з палаючої машини, другий одного разу вивів його із засідки, попри поранення.
Обом було наказано стежити за керуючим цілодобово: записувати дзвінки, повідомлення, зустрічі й кожен вихід за ворота. Навіть Кирило й керівники груп не мали дізнатися про спостереження. Оксану Богдан розпорядився залишити в ізоляторі ще на дві доби, щоб справжній замовник вважав, ніби підставна версія, як і раніше, працює.
Рішення давалося важко. Кожна зайва хвилина розлуки завдавала Оксані й Мілі нового болю, але передчасне звільнення могло сполохати людину, яка вже одного разу спробувала вбити його. Богдан залишився в кабінеті біля недоторканого склянки, чекаючи, куди приведе невидима нитка від синього флакона…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
