Життя без прикрас«Від імені довірителя дозволяється укладати будь-які угоди з належною йому нерухомістю, зокрема відчужувати її. Ціну й умови уповноважений визначає самостійно. Він також має право отримувати грошові кошти, належні довірителю, включно з безготівковими переказами на рахунки, обрані на власний розсуд».
Унизу останньої сторінки, праворуч, знайшлася цифра три. Поруч — підпис нотаріуса. Довіреність діяла три роки.
Руки хололи. Я намагалася підкреслити слова про отримання належних мені грошей на рахунки на власний розсуд, але ручка тремтіла й червона риска пішла вбік.
Виходило, Микола міг сам продати мою квартиру, без мене. А гроші забрати на той рахунок, який обере.
Задзвонив телефон. Я здригнулася й розхлюпала чай. Старий дротовий апарат залишався в мене тому, що Віктор любив його тугий, справжній дзвін. Я зняла слухавку.
— Привіт, мамо! Ну як, купила квиток?
Микола був веселий і бадьорий, як завжди. Тільки говорив надто голосно. Зі слухом у мене, дякувати Богові, усе ще було добре, і раніше він так не розмовляв: телефонував, питав, як справи. А тепер ніби кричав для когось, хто був біля нього, а не для мене.
— Поки що ні, Миколо, — відповіла я. У горлі пересохло. — Черга на три години. Завтра прийду.
Він ненадовго замовк. Мені ця пауза здалася такою, яку робить людина, озираючись до когось поруч.
— Три години? Мамо, звідки у вас така черга? Вокзал же маленький.
— Сьогодні якийсь збій. Нічого, завтра сходжу.
— Добре, мамо. Тільки не хвилюйся й нічого не забувай. Документи, паспорт. Синю папку обов’язково візьми, чуєш? Саме синю папку, у ній усі папери. Нічого не переплутай, гаразд?
На задньому плані приглушено заговорила Оксана. Я розібрала тільки початок: щось на кшталт «Скажи їй, щоб не…» Далі обірвалося — Микола прикрив слухавку рукою.
— Миколо, що каже Оксана?
— Нічого, мамо. Питає, чи треба тобі щось привезти. Нічого не бійся, усе буде добре. Цілую.
Я поклала слухавку й довго дивилася на неї. Потім підвелася й пішла до кімнати.
На тумбочці стояла фотографія в рамці. Шестирічний Микола сидів у парку на сірому віслючку: брови насуплені, руки міцно тримають повіддя. Поруч — я, молода, у світлому плащі, сміюся.
Я дивилася на нас двох і не впізнавала ні сина, ні себе.
Увечері, уже перевдягнувшись у халат, я потягнулася до пальта по носову хустинку. Із кишені замість хустинки витягла невеликий картонний прямокутник, затертий по краях. Залізничний квиток. Такі давно перестали видавати: чорнильний штамп, отвори від компостера. Під лампою я розібрала маршрут — із В'язолісся до великого міста, четвертий вагон, плацкарт. Вартість — чотирнадцять рублів вісімдесят копійок. Дата — 20 листопада 1987 року.
Я стояла з ним посеред кухні, перебираючи в пам’яті той листопад. Мені тридцять, у школі працюю восьмий рік. Віктор поїхав у відрядження, сина в нас іще немає. Здається, нічого особливого тоді не сталося. Принаймні я не могла пригадати нічого, що пояснило б появу квитка. Незнайомка поклала його мені в кишеню — але де вона його взяла й навіщо віддала мені, залишалося незрозумілим.
На кухонному столі, біля червоної ручки, я залишила квиток і лягла. Ніч минула неспокійно. Уві сні я знову була на вокзалі: годинник показував то надто ранній, то надто пізній час, а потяг уже відходив. Я бігла слідом по перону й ніяк не могла згадати, куди збиралася їхати.
У вівторок уранці рішення вже було ухвалене, хоча я не знала, звідки воно взялося. Сиділо в мені, наче цвях: мовчати, поки сама не розберуся. Ні синові, ні сусідкам нічого не розповідати. Насамперед я перевірила речі. Від страху хотілося переконатися хоча б у тому, що все залишилося на своїх місцях. Гаманець, документи, пенсійна картка, прикраси в скриньці — нічого не зникло. Лежали й золоті сережки, подаровані Віктором на двадцятиріччя нашого весілля. Ні копійки не пропало.
Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Опасность!! Предупреждение !!