Ти хоч розумієш, хто перед тобою? Ця людина стояла біля витоків антикорупційного підрозділу, коли ти ще підручники губив! Ти… ти безмозкий!
— Кричати пізно, — спокійно сказав Савелій Андрійович. — Ви не догледіли за людьми, отже, теж відповідатимете. Аркадію, зафіксуйте прибуття керівника і його реакцію. Додайте до матеріалів.
З кожною хвилиною робота на місці ставала щільнішою. Ратникова і Климова розвели по різних машинах для пояснень. Корнєв метушився поруч, намагаючись намацати бодай якусь лазівку, але всюди натика́вся лише на крижану ввічливість людей у цивільному.
Савелій Андрійович сів на складаний стілець, який один з охоронців дістав із позашляховика. Утома навалилася раптово, важко, ніби тіло тільки тепер згадало, скільки йому років. Вранці він збирався спокійно доїхати до заміського будинку, пересадити розсаду, випити чаю і почитати книжку. Натомість опинився в центрі справи, від якої тхнуло не випадковою грубістю, а гниллю, що давно пустила коріння.
— Савелію Андрійовичу, — м’яко сказав Аркадій, присівши поруч, — технічних спеціалістів уже викликано. Обривки відновлять для протоколу. Тимчасове посвідчення оформлять на місці. Новий документ доставлять сьогодні. За це не хвилюйтеся.
— Я не про документ думаю, Аркадію.
Старий подивився на Ратникова, який стояв біля машини під наглядом оперативника.
— Я думаю про людей. Він же не з порожнечі взявся. Його прийняли, навчили, допустили до служби, поставили на дорогу. Скарги хтось закривав. Для звичайного водія він — обличчя влади. А якщо це обличчя скалиться, топче документи й чекає страху, що має відчувати людина?
Аркадій промовчав. Він надто довго працював усередині системи, щоб живити ілюзії. Але саме за це поважав Савелія Андрійовича: той пройшов через низи, вершини, бруд і владу, але не втратив майже впертої, старомодної віри в справедливість.
Через деякий час один з оперативників підійшов і стишив голос:
— У телефоні сержанта знайшли листування. Там не лише цей екіпаж. Схоже на схему зі збору грошей і речей із водіїв. У них був план на зміну. Керівник ділянки, ймовірно, теж брав участь. Одним звільненням Ратникова це не закінчиться.
Савелій Андрійович гірко всміхнувся…
