Віктор повільно відпустив ніздрі корови. Ліва нога в пробитому гумовому чоботі повністю заніміла від крижаної води. Він простояв нерухомо близько години, дослухаючись до монотонного шуму дощу, що бив по листю. Потім відв’язав затерплий кінець мотузки від своєї руки.
Він відвів Зірку ще на два кілометри вниз звивистим руслом, у глуху низину, надійно сховану щільним кільцем старих високих ялин. Намертво прив’язав канат до товстого виступаючого кореня. Висипав останні рештки золотистого вівса з брезентової сумки на плаский камінь. Зняв мокру наскрізь куртку, з силою викрутив її грубими, негнучкими від холоду пальцями. Крижана вода потекла по руках брудними струмками. Він одягнув куртку назад. Холодна жорстка тканина щільно обліпила тіло.
Віктор опустив праву руку в кишеню штанів. Пальці стиснули важку латунну защіпку від старої валізи. Її нерівний, зубчастий край зламу глибоко врізався в загрубілу шкіру. Цей відчутний фізичний тиск був єдиним, що зараз дозволяло зосередитися на завданні. Годинник. Йому потрібен годинник убитого бригадира.
Він вибрався з яру з протилежного боку й швидко зашкував через темний ліс у бік районного центру. До міста лишалося близько п’ятнадцяти кілометрів. Іти доводилося навпомацки, за внутрішнім компасом, оминаючи відкриті поля й освітлені ділянки асфальтованої траси. В’язка глина змінилася мокрою, полеглою травою, потім твердим гравієм узбіччя. Лівий чобіт видавав тихий, ритмічний хлюпаючий звук при кожному кроці. Віктор не збавляв темпу. Безперервний рух генерував мізерне внутрішнє тепло, не даючи м’язам заклякнути.
На околицю районного центру він вийшов о пів на четверту ранку. Вулиці були абсолютно порожні. Жовті, розмиті плями ліхтарів відбивалися в глибоких калюжах на розбитому асфальті. Рідкі пориви холодного вітру розгойдували мокрі чорні дроти над головою.
Будівля районного відділу поліції стояла в кінці вузької вулиці, обгороджена низьким бетонним парканом з облупленою фарбою. Квадратна сіра коробка на три поверхи. У вікні чергової частини на першому поверсі горіло тьмяне біле світло. Крізь напіввідкриті пластикові жалюзі було видно потилицю сержанта у форменій сорочці. Він опустив голову на схрещені руки. Поруч ледь мерехтів екран увімкненого кінескопного телевізора без звуку.
Віктор безшумно обійшов будівлю з двору. Тут стояли два поліцейські УАЗи й проіржавіла службова «Газель». Стіна будівлі була занурена в цілковиту темряву. У самому кутку, впритул до водостічної труби, тяглися вгору старі пожежні сходи. Залізні прути вкрилися товстим, шорстким шаром відлущеної іржі.
Він підійшов до стіни. Зняв брезентову сумку, туго перетягнув ремені й жорстко закріпив її на грудях. Ухопився обома голими руками за нижню перекладину. Метал обпікав холодом. Віктор підтягнувся й почав методичний підйом.
Іржа з тихим шарудінням сипалася під підошвами чобіт. Кожен рух доводилося вивіряти, жорстко фіксуючи хват. Заніміла ліва нога двічі зісковзувала з тонких мокрих прутів, змушуючи висіти на самих руках, переносячи всю вагу на плечі. Вітер посилився, жбурляючи в обличчя дрібні крижані краплі дощу, що відскакували від цегляної кладки. Третій поверх. Сходи закінчувалися невеликим ґратчастим майданчиком біля вузького вікна в кінці коридору.
Віктор перебрався на майданчик. Старе залізо під ногами ледь чутно скрипнуло. Він притулився чолом до холодного скла. Усередині стояла щільна темрява. Вікно зачинялося на стару дерев’яну раму з потрісканою білою фарбою. Залізний шпінгалет був усередині.
Він дістав із шкіряних піхов на поясі мисливський ніж. Обережно вставив широке лезо в щілину між рамою й стулкою точно на рівні шпінгалета. Натиснув. Деревина тихо хруснула, але язичок замка не зсунувся ні на міліметр — він заіржавів намертво. Віктор витяг ніж. Дістав із кишені латунну защіпку. Вставив її товстий край у розширену щілину, створюючи жорсткий важіль, а лезом ножа коротко вдарив по защіпці знизу вгору. Пролунав сухий, різкий клац. Шпінгалет вилетів із паза.
Віктор повільно потягнув стулку на себе. Вона піддалася з тихим, протяжним скрипом петель. Він перекинув ногу через мокре підвіконня й безшумно опустився на підлогу коридору…
