Віктор простягнув руку, щоб загорнути нерухоме тіло в стару брезентову куртку. Його пальці торкнулися жорсткої шерсті на загривку. Під грубою крижаною кіркою, біля самої шкіри, слабо пульсувала тонка жилка. Це було ледь помітне, уривчасте биття.
Він різко відсмикнув руку. Марія миттю опинилася поруч. У цілковитій тиші дому, порушуваній лише монотонним гулом вітру в кам’яній трубі, пролунав тихий, свистячий видих. Клубок на червоній вовняній ковдрі ледь помітно здригнувся.
Марія не промовила ані слова. Вона кинулася до старого кухонного буфета. Зарипіли іржаві петлі масивних дерев’яних дверцят. Із глибини нижньої полиці, з-під стосу пожовклих газет, вона дістала скляну пляшечку й жовту гумову соску.
Вона налила в потертий алюмінієвий ківшик коров’яче молоко з трилітрової банки, що стояла в холодних сінях. Швидко розбила об край стола сире яйце. Запалила газовий пальник від важкого червоного балона. Синє полум’я з тихим шипінням обхопило металеве дно.
У сперте повітря дому швидко пішов запах теплого кип’яченого молока. Марія безперестанку помішувала рідину дерев’яною ложкою, не даючи їй пригоріти до стінок ківшика. Віктор обережно перевернув ведмежа на спину. Звір рефлекторно стиснув кігтисті лапи, вчепившись у щільну тканину брезентових штанів.
Очі тварини лишалися щільно заплющеними. Марія наділа жовту соску на вузьке горлечко скляної пляшки й капнула гарячою сумішшю на своє зап’ястя. Вона опустилася навколішки біля розпеченої чавунної печі. Віктор розтиснув холодні, щільно зімкнуті щелепи ведмежати двома пальцями.
Марія акуратно вставила гумову соску йому в пащу. Секунду нічого не відбувалося. Потім пролунав гучний, плямкаючий звук. Ведмежа вп’ялось у жовту гуму мертвою хваткою. Воно жадібно ковтало теплу суміш, час від часу захлинаючись і фиркаючи.
Крихітні гострі зуби з силою прокусили край соски. Віктор дивився, як рівень білої рідини в прозорому склі повільно опускається вниз. До ранку важкий вітер ущух. У заіндевілі вікна пробивалося тьмяне, сіре світло холодного світанку.
Дім трохи вистиг, вимагаючи нової порції березових дров. Ведмежа спало в картонній коробці з-під телевізора, щільно загорнуте в червону вовняну ковдру. Поруч на підлозі лежала порожня пляшечка з прокушеною соскою. Віктор надягнув щільний ватник і зняв зі стіни двостволку.
Дерев’яні вхідні двері насилу відчинилися, прокресливши глибоку борозну в заметеному за ніч заметі. Морозне повітря миттю обпекло легені. На сходинках ґанку застигла велика калюжа темної, густої крові. Слід ішов у бік далекого ялинника.
Це була широка, глибоко просіла в свіжому снігу борозна з червоними вмерзлими краплями по краях. Віктор ішов нею понад годину, час від часу провалюючись по коліно. Зимовий ліс стояв абсолютно тихий, намертво скутий січневим морозом. Біля глибокого яру кривавий слід обривався.
Сніг тут був сильно витоптаний важкими чобітьми з великим рифленим протектором. Поруч темніли чіткі сліди від автомобільних шин з агресивним малюнком — від важкого повнопривідного позашляховика. Віктор нахилився. В осліпливо білому снігу тьмяно блиснула латунь…
