Життя без прикрас— Я не змогла залишити його там. Принесла додому. Відпоювала молоком зі шприца, гріла, годувала потроху. Поралася з ним, як із немовлям. Спершу він уміщався на руках, а тепер виріс ось таким.
Грай ткнувся носом у її долоню. Оксана ледь помітно всміхнулася.
— Тільки це не дресирування, — додала вона. — Вовка неможливо змусити, якщо він сам не хоче. Він слухається не тому, що зобов’язаний. Просто вирішив бути поруч. Мабуть, пам’ятає, що колись ми його не покинули.
Поліцейський кивнув, але до Грая близько підходити не став. Навіть зробив крок убік, ніби хотів краще бачити дорогу.
— Авжеж, рідкісна історія, — пробурмотів він. — Усе, що потрібно, я зафіксував. Цих доправлять, медики оформлять допомогу. Ви можете їхати додому. Якщо знадобляться додаткові пояснення, вас викличуть.
— Я можу забрати машину? — спитала Оксана.
— Так, звісно. Тільки їдьте обережно. І повідомте рідних.
Вона кивнула. Додому хотілося так сильно, що це бажання стало майже болем. Поліцейський попрямував до службової машини, намагаючись не показувати, що боїться сірого звіра, але крок його все одно помітно пришвидшився. Оксана слабо всміхнулася.
— Ну що, Граю, поїдемо?
Вовк підвівся відразу, обійшов машину й легко застрибнув на заднє сидіння. Він ліг, поклав морду на лапи й завмер. Оксана сіла за кермо, кілька секунд просто дивилася на освітлену фарами дорогу, потім завела двигун.
Останні кілометри далися їй важко. Ліс уже не здавався звичним. Кожна тінь на узбіччі змушувала серце стискатися, кожен поворот тягнувся надто довго. Музику вона не вмикала. У салоні було чути тільки мотор, шарудіння коліс і рівне дихання Грая позаду. Це дихання втримувало її від паніки краще за будь-які слова. Їй здавалося, що навіть кермо під долонями стало чужим, надто холодним і слизьким, а знайома дорога ніби вперше випробовувала її на міцність. Вона їхала повільно, боячись різкого руху, і кожен метр наближав її до дому, де можна було нарешті перестати триматися.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.