Подальша трагічна смерть Діаманта в застінках цього суворого ізолятора, як і все його кримінальне життя, виявилася сповненою похмурих таємниць і загадок. Про те, що в цьому місці його неодмінно вб’ють, Володимир чудово здогадувався й часто ділився своїми обґрунтованими побоюваннями з довіреними співкамерниками. Для таких песимістичних висновків у літнього арештанта були абсолютно всі вагомі підстави.
У той час спецколонія мала серед кримінальників неформальну назву «Головний бур», що розшифровувалося як центральний барак посиленого режиму. Ключовою особливістю цього страшного місця була цілеспрямована й методична діяльність із психологічного та фізичного ламання найупертіших ідейних злодіїв. В одному з інтерв’ю колишній начальник управління особливих таборів, високопоставлений офіцер у відставці, цинічно пояснював специфіку перевиховання: «Треба обов’язково провести з вором велику роботу».
За його словами, потрібно було переконати й примусити авторитета написати офіційну заяву про відмову від злодійського статусу й перехід до чесного життя. Однак насправді задля отримання такого жаданого паперу для непохитних законників штучно створювалися абсолютно нестерпні умови утримання. Незговірливих лідерів кримінального світу систематично били до напівсмерті й витончено знущалися з них.
Увесь цей безперервний пресинг відбувався заради досягнення адміністрацією однієї-єдиної й дуже важливої мети. У підсумку зламана жертва мала публічно зректися принципів, підписавши відречення від клану або сфотографувавшись із ганебною табличкою «Я більше не злодій». Примітно, що самі високопоставлені тюремники свої руки в крові принципово не бруднили, перекладаючи відповідальність на інших.
Усю брудну роботу покладали на в’язнів, раніше зламаних адміністрацією, або на тих активістів, хто від початку люто ненавидів авторитетів за їхній піднесений статус. Рятувати своє життя шляхом малодушного підкорення ненависній владі Вася Діамант зовсім не збирався, тому спокійно й гідно готувався до певної загибелі. І його похмурі передчуття невдовзі справдилися, коли наприкінці червня 1985 року по всіх місцях позбавлення волі рознеслася трагічна звістка.
Лідера злочинного світу Володимира Бабушкіна більше не було серед живих. Сумнівів у численних послідовників кримінального таланту Васі Діаманта не було тоді й не лишається донині: легендарного злодія підло вбив підісланий адміністрацією найманець. В арештантському середовищі й досі різняться лише обговорювані версії та ймовірні способи цієї жорстокої страти.
Одні сидільці впевнено стверджують, що сплячому злодієві просто проломили голову важким сталевим косинцем. Інші ж твердо переконані, що Діаманта холоднокровно задушили, а треті звинувачують у забитті на смерть якогось лютого працівника санітарного пропускника на прізвисько Сергій Морда. Однак за скупою офіційною версією керівництва тюрми раптова загибель знаменитого злодія сталася без будь-якого кримінального втручання третіх осіб…
